Інституціональне середовище щодо організаційних структур управління земельними ресурсами та землекористуванням.

Abstract

В умовах глобальних викликів, зокрема змін клімату та екосистем, необхідності збільшення заходів щодо боротьби з деградацією земель, а також підчас повного відкриття українського ринку земель сільськогосподарського призначення, перед Україною стоїть важливе завдання адаптація принципів ООН. Саме тому статтю присвячено дослідженню інституціонального середовища організаційних структур управління земельними ресурсами та землекористуванням для виявлення негативних факторів не ефективності регулювання земельних відносин та адміністрування землекористування. Так, у ході дослідження у статті авторами висвітлено негативні фактори інституціонального середовища організаційних структур управління земельними ресурсами та землекористуванням, які у свою чергу призводять до гальмування земельної політики щодо ефективного здійснення земельної реформи, раціонального використання та охорони земельних ресурсів. Зокрема, характеристика апарату Держгеокадастру України показало відсутність функціонального підрозділу, департаменту чи управління, який би здійснював державне регулювання земельних відносин. Зазначено, що функцію державного адміністрування (економічне, землевпорядно-правове) щодо використання та охорони земель та координацію цього напряму покладено на Департамент землеустрою, використання та охорони земель, який за своєю чисельністю менший ніж Юридичний департамент. Також авторами у статті відмічено, що з прийняттям у жовтні 2001 року чинного Земельного кодексу України, на відтворення й раціонального використання земельних ресурсів та охорону земель було витрачено 6 799 тис. дол., на будівництво протиерозійних гідротехнічних споруд і рекультивація порушених земель 1 417 тис. дол., на заходи із проведення земельної реформи та землеустрою витрачено 270 720 тис. дол. Крім того, кошти на збереження, відтворення та забезпечення раціонального використання земельних ресурсів, в умовах змін клімату, посиленням деградації земель та урбанізованого тиску на земельні та інші природні ресурси і біорізноманіття, починаючи з 2012 року — Держгеокадастру України не виділялося. Виявлено, що за 19 років на вищевказані заходи в середньому за кожний рік було витрачено 6,48 грн/га, на управлінські структури 21,16 грн/га, тоді як від плати за землю в бюджети різних рівнів надходило в середньому 468 грн/га. Це у свою чергу говорить та доводить про неефективну політику уряду щодо управління земельно-ресурсним потенціалом та обумовлюють необхідність здійснення рішучих трансформаційних змін в інституціональному середовищі.