Інституціоналізація розвитку економіки землевпорядкування

Abstract

В ході проведеного дослідження визначено, що інституціональна сутність землеустрою і землевпорядкування обумовлена таким: землеустрій і землевпорядкування є частиною суспільного способу виробництва та знаходитьсяпід впливом об'єктивних економічних законів суспільного розвитку; організовують використання і охорону землі неяк просте фізичне тіло, а як предмет і знаряддя праці, головний засіб виробництва в сільському і лісовому господар-ствах, впливає на економічну родючість грунтів; є інформаційною основою для створення екологічного і економічного механізмів регулювання земельних відносин; входить в системи земельного устрою та управління земельнимиресурсами різних рівнів, плануються, фінансуються, організуються і функціонують в реальній економічній ситуації.Визначальною передумовою затребуваності та значущості вітчизняного землеустрою та землевпорядкування у на-ціональному, регіональному і просторі територіальних громад є наявність його дієвого інституціонального забезпе-чення. Вирішенню цієї проблеми має сприяти прийняття урядових програм і концепцій, що складно без базових теоретичних розробок інституціонального забезпечення реформи земельного устрою та системи управління земельни-ми ресурсами та землекористуванням. Важливо при підготовці програмних документів і змін до законодавчих актіввраховувати розвиток усіх складових системи. Особливо — неформальних інститутів, їх зобов'язань та місії, розум-іючи, що останні менш схильні до реформування, але при цьому є визначальними у системі. Для того щоб змінити абореформувати інституціональне середовище, необхідно реформувати усі його складові, особливо ті, які займаютьвище місце в інституціональній ієрархії. Ось чому реформи зі створення дієвого інституціонального забезпеченняземлеустрою та землевпорядкування зазвичай вимагають не одиничних, а комплексних зусиль, що в Україні не простежується. Виявлені особливості та закономірності функціонування і розвитку інституту землеустрою та земле-впорядкування можуть мати й іншу інтерпретацію у програмних документах. У Концепції розвитку системи земле-впорядкування, яка обов'язково має бути розроблена, складові їх інституціонального забезпечення пропонуєтьсязгрупувати у чотири напрямки: заходи з реалізації законодавчо-регуляторних завдань (формальні інституції ("правила гри"); методологічні заходи (завдання регуляторних інституцій); методичні заходи (завдання інституцій науки,освіти і пропаганди); заходи щодо формування професії (інституції професійного забезпечення та неформальні інсти-тути "в головах людей"). Запропонована класифікація земельно-екологічного капіталу землекористування з асиміляційними властивостями та послуг екосистеми за критерієм джерела його формування є базисом для науковогообгрунтування ефективності заходів щодо територіально-просторового планування розвитку землекористування,землеустрою та землевпорядкування.