Cluster formation as a sustainable rural development tool in Ukraine

Abstract

Актуальність роботи зумовлена низкою об’єктивних факторів. Насамперед, це складна ситуація в Україні загалом та на сільських територіях, в аграрній сфері зокрема, спричинена війною. Руйнування населених пунктів із усією інфраструктурою, нанесення майнової шкоди суб’єктам господарюванням, унеможливлення ведення господарської діяльності на тимчасово окупованих територіях та територіях, де ведуться активні бойові дії, релокація бізнесу, масове переміщення населення в більш спокійні регіони – це далеко неповний перелік причин, що зумовлюють потребу переосмислення довоєнних підходів до напрямів розвитку сільських територій. В даній роботі акцентовано увагу на одному із перспективних інструментів – кластерів. Оскільки вирішальне значення для ефективного розвитку процесів кластеризації має належне правове регулювання, метою роботи визначено аналіз стану правового забезпечення кластеризації на сільських територіях із урахуванням вимог смарт-спеціалізації, виокремлення основних проблем із розробкою пропозицій щодо їх вирішення. Досягнення поставленої мети здійснювалось через використання низки методів наукового пізнання: діалектичного (філософського), методу аналізу, формально-юридичного методу, лінгвістичного, монографічного, абстрактно-логічного та історико-правового. В результаті було сформульовано дефініцію поняття «кластер», в якій закріплено його ознаки (добровільність об’єднання суб’єктів зі статусом підприємців, галузевий чи міжгалузевий характер). Обґрунтовано мету діяльності кластера: створення продукції та/або надання послуг, сприяння сталому розвитку сільських територій. Встановлено, що для сільських територій перспективними є кластери, що поєднують виробництво сільськогосподарської продукції з іншими, у тому числі несільськогосподарськими видами діяльності. Доведено необхідність врахування положень смарт-спеціалізації регіонів при формуванні кластерів. Розроблено пропозиції щодо: формування правових засад утворення та функціонування кластерів через доповнення нормативних актів господарського законодавства положеннями про форму організації кластерних утворень; визначення кластеризації в якості перспективних завдань в загальнодержавних та аграрно-галузевих документах стратегічно-планувального змісту; базових напрямків державної підтримки створення та функціонування кластерів у сфері сільського господарства/на сільських територіях. Отримані результати мають теоретичне значення для розвитку науки аграрного та господарського права. Характеризуються висновки роботи й практичною цінністю, оскільки можуть бути враховані у змістовному наповненні удосконаленого законодавства про кластери та смарт-спеціалізацію регіонів.