Удосконалення інформаційно-комунікаційних механізмів формування позитивного іміджу органів публічної влади в Україні

Abstract

Досліджено теоpетико-методологічні засади інформаційно-комунікаційних механізмів формування позитивного іміджу органів публічної влади, зокрема, поняття комунікацій та комунікативної культури державного службовця: понятійно-категорійна сутність та їх вплив на органи публічної влади. Оцінено стан та тенденції соціально-економічного розвитку Червонослобідської сільської територіальної громади; проаналізовано інформаційно-комунікаційні механізми формування позитивного іміджу органів влади, проведено Swot-аналіз як підґрунтя сценаріїв стратегічного розвитку громади на засадах лідерства; оцінено імідж органів місцевого самоврядування в громаді. Обґрунтовано шляхи посилення позитивного іміджу органів публічної влади: механізми та інструменти удосконалення. Використано методичні підходи, методи. У кваліфікаційній pоботі магістpа застосовані загальнонаукові і спеціальні методи дослідження, зокрема: діалектичний метод пізнання (для визначення сутності поняття комунікацій та комунікаційної культури в публічному управлінні та їх особливості в територіальних громадах); логічний (для обґрунтування механізмів та інструментів удосконалення іміджу органів місцевого самоврядування досліджуваної громади); системний аналіз (для дослідження складових комунікативної культури державного службовця, соціально-економічного розвитку громад з метою виявлення його чинників, що на нього впливають); порівняльний аналіз (для співставлення ефективності публічного управління різних громад, як в Україні, так і зарубіжних країнах); статистичні (для вироблення сценаріїв стратегічного бачення соціально-економічного розвитку громади); абстрактно-логічний (для теоретичних узагальнень і формулювання висновків дослідження); тощо. Виявлено, що комунікації у публічному управлінні є регулюючим і координуючим механізмом у взаємовідносинах держави і суспільства, забезпечуючи стабільність та ефективність їх функціонування в цілому. Комунікативна культура є однією із складових загальної культури державного службовця, оскільки займає провідне місце в загальнокультурному і професійному становленні особистості. Вона являє собою сукупність елементів, що регулюють комунікативну діяльність і формуються, функціонують та розвиваються через взаємодію суб’єктів та індивіда і визначається як система знань, норм, цінностей і зразків поведінки, прийнятих в суспільстві, вміння органічно, природно й невимушено реалізувати їх у діловому й емоційному спілкуванні. Зроблено висновок, що запровадження європейської моделі суспільних відносин потребує невідкладної зміни системи публічного управління, переходу від політики інформування до публічної комунікації. Сучасні інформаційні технології й розвиток засобів комунікації створюють великі можливості для покращення інформаційного забезпечення та просування ідей державної політики. Виникає можливість багатостороннього інформаційного взаємообміну, в якому відбувається зближення або злиття функцій, каналів, засобів, форм та типів відносин між учасниками комунікації. Широкомасштабна війна в Україні загострила проблеми і ризики, що постали перед Червонослобідською ОТГ, і водночас, надала її керівництву і мешканцям широкі можливості. Вирішення посталих перед громадою проблем значною мірою залежить від іміджу як керівника так і керівництва громади, їх компетентності і авторитету. Позитивний імідж органів влади існує там, де існує громадянське суспільство, яке вільне від диктату політичної влади; де влада зважає на позицію суспільства і турбується про свою репутацію та імідж країни. В якості рекомендації пропонуємо використовуючи лідерський потенціал голови громади та громадського активу сприяти перетворенню Червонослобідської громади на громаду ініціативних, економічно активних людей. Це означає, що мають бути змінені існуючі стереотипи поведінки і місцева влада повинна об’єднати свої зусилля з представниками ділових кіл та населення задля формування території комфортного і безпечного проживання. Таке можливе при залученні мешканців громади до участі в прийнятті управлінських рішень. Одержані результати можуть бути використані при формуванні освітніх програм з підготовки фахівців публічного управління та адміністрування.