Стратегічне планування як основа управління розвитком молочного скотарства в контексті продовольчого забезпечення країни

Abstract

Стратегічне планування являє собою процес обґрунтування та вибору стратегічних пріоритетів і напрямів стійкого й ефективного розвитку економічних систем на макро- та макрорівнях. Таке планування передбачає єдність соціальних, економічних, науково-технічних, екологічних та інституціональних чинників та умов, розроблення на цій основі управлінських рішень та визначення механізмів їх реалізації, що забезпечать підвищення конкурентоспроможності молочного скотарства та її адаптацію до мінливих умов зовнішнього середовища. Систему стратегічного планування розвитку молочного скотарства необхідно формувати з урахуванням таких важливих принципів: єдності та цілісності; внутрішньої збалансованості; результативності та ефективності функціонування; самостійності вибору шляхів вирішення завдань; відповідальності учасників процесу стратегічного планування; прозорості; достовірності й реалістичності; фінансового забезпечення. Проведеними дослідженнями підтверджено можливість вирішення цієї проблеми через залучення зазначених видів інструментарію у ведення управлінської та планово-економічної роботи на рівні сільськогосподарського підприємства з виробництва молока. Нами проаналізовано технологічний процес за кількісними та якісними показниками, чинниками, що впливають на величину затрат живої та уречевленої праці. Встановлено, що однією з ефективних форм міжгалузевої інтеграції є вертикально інтегровані структури, які об'єднують виробництво, переробку, а також оптову й роздрібну реалізацію продуктів харчування та сільськогосподарської продукції. Досягнення основної мети цих структур можливо, на нашу думку, через саморозвиток їхніх учасників, що пояснюється наступним. Так, основною метою вертикальної інтеграції є отримання максимального прибутку, підвищення порогу рентабельності, прискорення оборотності, а також вирішення таких економічних завдань. Отже, система стратегічного розвитку молочного скотарства буде базуватися як на загальних, так і специфічних принципах, за індикативного характеру планових рішень, які розробляються органами державної та регіональної влади; з орієнтацією державної підтримки на сільськогосподарських підприємств, які мають можливість інвестувати в подальший розвиток виробництва та перевести його на інноваційну основу.