Стратегічне управління інноваційним розвитком сільськогосподарських підприємств

Abstract

Стаття присвячена розгляду організаційних засад формування системи стратегічного управління інноваційним розвитком сільськогосподарських підприємств. Встановлено, що основним напрямом стратегічного розвитку й підвищення рівня ефективності виробництва є його інтенсифікація, комплексна механізація та автоматизація виробничих процесів, доступність позикових коштів для розвитку матеріально-технічної бази, використання інвестиційно-інноваційного потенціалу з метою збільшення обсягів виробництва продукції, а отже, зниження собівартості виробництва продукції та нарощення прибутку, ефективне використання якої в подальшому забезпечить високий рівень конкурентоспроможності підприємства та зміцнення їх економічного стану. Вважаємо, що модель стратегічного управління повинна базуватися на інтенсифікації галузі за рахунок впровадження інноваційних технологій та включати в себе такі етапи: 1 етап — визначення стратегічних орієнтирів — цілепокладання; 2 етап — стратегічний аналіз; 3 етап — розробка стратегій, орієнтованих на інноваційні технології ведення виробництва в сільськогосподарських підприємствах; 4 етап — розробка механізмів реалізації стратегії; 5 етап — підвищення рівня компетенції розробників і виконавців стратегічних планів; 6 етап — оцінка ефективності та контроль за виконанням стратегічних планів. На нашу думку, у процесі стратегічного управління має виявитися творча взаємодія між керівниками різного рівня, керівниками і спеціалістами, причому ступінь формалізму в їхніх відносинах повинен бути гранично низьким. Оцінювання ефективності стратегій залежить від типу завдань, які вирішуються, та може проводитися за такими напрямами: визначення економічної ефективності стратегій; оцінка соціальної ефективності стратегічних рішень; визначення технічної ефективності рішень, що приймаються; оцінка екологічної ефективності стратегій; комплексна оцінка ефективності стратегічних рішень з урахуванням економічних, технічних, соціальних та екологічних наслідків. При визначенні оцінки ефективності сільськогосподарського виробництва важливими критеріями є максимізація прибутку та екологічна безпека кінцевої продукції. Отже, стратегічне управління в сільськогосподарських підприємствах являє собою процес розробки перспективної моделі майбутнього стану організації, яка дозволяє враховувати вплив факторів зовнішнього середовища та включає механізми пристосування до них і нейтралізації їх негативного впливу через набір адаптаційних стратегій та стратегій росту