Паразитофауна шлунково-кишкового тракту овець

Abstract

Нині дрібну рогату худобу, особливо овець, розводять на всіх континентах, за виключенням Антарктиди. Це обумовлено високою адаптивністю і життєстійкістю овець до різних негативних чинників зовнішнього середовища, невибагливістю до кормів з використанням переважно природних пасовищ та забезпечення людини продуктами харчування. Поряд з перевагами у веденні вівчарства, з’явились і недоліки – захворювання незаразної, інфекційної і паразитарної етіології, що потребує з’ясування причин захворювання, збудників та їх властивостей, методів лікування і профілактики. Аналіз літературних джерел вказує, що основою прогнозування неблагополуччя овець щодо хвороб паразитарної етіології є дослідження та вивчення видового складу гельмінтів. У результаті овоскопічних досліджень фекалій від овець, які проведені у господарстві, встановлено значне розповсюдження паразитозів травного тракту. За дослідження 846 голів овець паразитозами було уражено 457 голів (ЕІ становила 54,02 %) за інтенсивності від 9 до 2786 яєць або ооцист/г фекалій. Овець вільних від паразитозів було 389 голів, що становило 45,98 %. За морфологічними ознаками яєць та ооцист виділених із фекалій хворих тварин, були виявлені яйця сірого кольору, овальної форми з гладенькою оболонкою, незрілі. Така будова характерна для яєць стронгілідного типу, вони належали паразитам ряду Strongylida. Крім того, виявляли яйця коричневого кольору, бочкоподібної форми, із пробочками на полюсах. Така будова характерна для яєць трихурисів, які належать до ряду Trichurida. Яйця стронгілоїдесів виду Strongyloides papillosus, які належать до підряду Rhabditata, були дрібні, овальні, круглі або асиметричні з тонкою гладенькою оболонкою, сірого кольору, зі формованою личинкою. Крім яєць гельмінтів також знаходили ооцисти найпростіших, які належали до ряду Соссіdiida. Встановлено, що найчастіше (39,39 %) у овець господарства реєстрували збудників стронгілятозів травного тракту, дещо меншою мірою – збудників трихурозу (28,88 %) та стронгілоїдозу (21,44 %) і найменшою відмічали ураженість ооцистами найпростіших (10,29 %). Гельмінтоовоскопічні дослідження показали, що паразитози травного тракту овець в умовах господарства перебігали як у складі мікстінвазій (60,16 %), так і у вигляді моноінвазії (39,84 %). В умовах господарства вівці більшою мірою уражені збудниками стронгілідозів травного тракту – 55,10 %. Меншою мірою у овець реєстрували стронгілоїдесів (20,41 %), трихурисів (18,37 %), а найменше були уражені вівці ооцистами еймерій (6,12 %). У овець найчастіше реєстрували асоційований перебіг паразитозів травного тракту. Зокрема, дво- і трикомпонентні мікстінвазії спостерігали у 63,40 та 35,29 % відповідно. Меншою мірою (1,31 %) реєстрували комбінації паразитозів з чотирма видами паразитів. Із двокомпонентних асоціацій зареєстровано 6 різновидів комбінацій. Найбільш поширеною виявилася асоціація паразитів, представлена збудниками стронгілят та трихурисів, що становило 51,55 % від загальної кількості хворих на двокомпонентну асоціацію. Трикомпонентні асоціації паразитів реєстрували меншою мірою (54 випадки від загальної кількості хворих). Зафіксовано 3 різновиди комбінацій збудників. Найбільший процент уражених тварин був у комбінації стронгіляти+трихуриси+стронгілоїдеси – 61,11 %.