Інституціональні аспекти проблем розвитку земельного устрою в Україні

Abstract

На основі проведеного аналізу соціологічних досліджень можна розбити такі інституційні висновки щодо проблем розвитку територіально-адміністративної підсистеми земельного устрою. Відсутня правова база щодо переліку показників ефективності розвитку землекористування територіальних громад а також складна, фрагментарна й не має концептуальних засад система моніторингу територіального розвитку. Аналіз територіального розвитку земельного устрою фрагментарний, зважаючи на одночасне існування декількох законодавчих вимог (Постанови КМУ Nº 476 від 2009 р., Nº856 від 2015 р., Nº 931 від 2015р., Nº 987 від 2016 р., Nº 1029 від 2017 р. та інші) у зв’язку з наявністю різних інформаційних та систем моніторингу. За останні роки інституціональний підхід займає помітне місце в науці з економічних досліджень в Україні. Згідно з цією теорією інституції – це звички, стереотипи думок і дій, які спираються на традиції, ментальність, що в комплексі впливає на управлінську діяльність та економіку. В цьому зв’язку, здійснено аналіз думок жителів територіальних громад щодо проблем комунальної власності на землю та реорганізації територіального устрою в контексті соціально-економічного і розвитку земельного устрою територіальних громад. Для аналізу використано результати всеукраїнського соціологічного дослідження «Децентралізація та реформа місцевого самоврядування», яке проводилося Київським міжнародним інститутом соціології у жовтні-листопаді 2021 року. З’ясовано, що на запитання щодо передачі землі з державної власності в комунальну думки респондентів розділилися: 37% підтримують таке рішення, 35% – не підтримують, а ще 28.5% не визначилися зі своєю думкою. Також з’ясовано, що тільки 34% респондентів центральної частини України подобалося жити у своєму населеному пункті, 36,7% -не подобалося. Разом з тим, із сільського населення майже 42% респондентів подобається жити у своєму селі. За віком від 18 до 70 років більш як 35 відсоткам подобається жити у своєму населеному пункті. За родом занять також в середньому 35% підтверджують своє бажання жити у своєму населеному пункті. За рівнем добробуту цей відсоток коливається від 37 до 41 відсотка. В цілому абсолютна більшість респондентів – 78% – стверджують, що їм подобається жити у своєму населеному пункті, не подобається – 20%. Водночас, 78% респондентів не хотіли б переїжджати жити в інший населений пункт, а хотіли б – 18%. Половина серед респондентів, які хотіли б змінити місце проживання (50%), хотіли б переїхати жити закордон Інші напрямки переїзду менш популярні (респондент міг обрати до 2-х напрямків переїзду): обласний центр – 19.5%, будь-яке інше місце в Україні – 15%, м. Київ – 13%, районний центр – 6%. Отже, наявні інституціональні проблеми щодо перспектив розвитку земельного устрою сільських територій. Ще більше загострилися проблеми розвитку земельного устрою сільських територій у зв’язку із реформою територіальних громад. Так, незалежно від адміністративного статусу (і його історії) абсолютна більшість респондентів не хотіли б нікуди переїжджати і абсолютній більшості подобається свій населений пункт. При цьому, для населених пунктів не центрів громад є тенденція, що чим далі населений пункт від центру громади, тим вища частка тих, хто хотів би переїхати – частка таких респондентів зростає з 12% серед мешканців населених пунктів на відстані до 5 км від центру громади до 25- 28% серед мешканців населених пунктів, які знаходяться на відстані понад 15 км від центру громади. Відповідно при моделюванні земельного устрою територіальних громад, а відповідно і адміністративно-територіального, важливим є врахування віддалі від центру громади до старостинських округів. Також, в процесі дослідження інституціонального середовища земельного устрою на рівні територіальних громад підтверджується висновок, щодо важливості наявності сфер підприємницької діяльності та працевлаштування, якою є землегосподарювання. Адже ці проблеми пов’язані із моделюванням територіально-адміністративної підсистеми земельного устрою.