Сутність партнерської взаємодіїв управлінській діяльності менеджерів освітніх організацій

Abstract

Зміни в системі освіти сьогодні потребують формування управлінців нової генерації, здатних мислити й діяти системно. Ці змін передбачають нові підходи до управлінської діяльності менеджерів освітніх організацій. У статті проаналізовано сутність партнерської взаємодії в управлінській діяльності менеджерів освітніх організацій з педагогічним колективом. Виокремлено загальні особливості управлінської діяльності менеджерів освітніх організацій порівняно з іншими видами професійної діяльності. Висвітлено підходи науковців до розуміння поняття «партнерська взаємодія», та зроблено висновок про те, що в умовах «Нової української школи» партнерська взаємодія повинна перетворитися на механізм трансформації суспільних стосунків на засадах співробітництва, взаємодовіри, взаємовідповідальності, створення простору для особистісного самовияву на гуманістичних засадах. Підкреслено, що управління педагогічними працівниками передбачає передусім створення менеджерами освітніх організацій умов для конструктивної взаємодії з підлеглими, у процесі якої забезпечується їхня активна і скоординована участь в досягненні мети управління, можливості для реалізації їхніх професійних інтересів, готовність до ведення відкритого діалогу з педагогічними працівниками та співпраці з ними на основі партнерства й паритетності з метою успішної реалізації визначених завдань та ефективного функціонування освітньої організації. Виділено психологічні особливості партнерської взаємодії менеджерів освітніх організацій: вміння встановлювати партнерські стосунки з педагогічним колективом; орієнтація на задоволення потреб як організації, так і педагогів; спроможність створювати розгалужену мережу комунікацій, реалізуючи при цьому інноваційні підходи до організації діяльності педагогічного й учнівського колективів, визначаючи стратегічні, перспективні напрями діяльності. Зроблено висновок про те, що спрямованість менеджерів визначає їхню активну та цілеспрямовану поведінку та є стійкою системою внутрішніх спонукань і життєвих цілей особистості