Характеристика коагуляційних процесів у корів протягом вагітності, післяродового періоду та за акушерської й гінекологічної патології

Abstract

Для фізіологічного перебігу вагітності важливе нормальне функціонування системи гемостазу та його гравідарна адаптація. Оскільки у ветеринарній медицині не розроблена моніторингова оцінка зсідання крові, метою досліджень була адаптація коагулологічних методів лабораторної діагностики і визначення їх інформативності щодо стану системи гемостазу вагітних корів на 35-у добу, на 3, 5, 7, 8-й місяці, за 2–3 доби до отелення, після отелення та за хронічного післяродового метриту і гіпотрофії яєчників. Були апробовані скринінгові тести — протромбіновий час і активований частковий тромбопластиновий час (АЧТЧ), призначені для характеристики зовнішнього та внутрішнього шляхів системи зсідання крові відповідно, а також методи визначення вмісту фібриногену, розчинних фібрин-мономерних комплексів (РФМК), продуктів деградації фібриногену (ПДФ), продуктів розщеплення фібриногену (ПРФ), активності протеїну С. Використання зазначених методів дозволило визначати порушення рівноваги між про- і антикоагулянтною ланками системи зсідання крові. Проведений аналіз стану системи зсідання крові тільних корів показав, що протромбіновий індекс, рівень фібриногену, ПРФ та активність протеїну С на всіх етапах тільності та розтелення був у межах норми. Виявлене скорочення часу зсідання плазми крові в тесті АЧТЧ на третьому місяці тільності і після розтелення супроводжувалося появою в плазмі незначної кількості РФМК (від 0,001 до 0,01 мкг/мл), який є специфічним маркером активації системи зсідання крові. Коагуляційні процеси у корів з хронічним метритом та гіпотрофією яєчників характеризувалися зростанням маркерів тромбофілії — РФМК(від 0,005 до 0,12 мкг/мл)і ПРФ,значним зниженням активності протеїну С у 70 % тварин та тенденцією до зниження фібринолітичного потенціалу (до 0.41 од/мл при нормі 1–1,3 од/мл). Встановлено, що інформативними тестами для виявлення активації системи зсідання крові у корів є визначення вмісту розчинних фібрин-мономерних комплексів, функціонально неактивних форм протромбіну та активності протеїну С. До алгоритму діагностики розвитку тромбофілії також можна віднести тести визначення концентрації фібриногену, ПРФ та фібринолітичного потенціалу