Філософія зонування земель в Україні в контексті територіально-просторового планування землекористування територіальних громад

Abstract

Обгрунтовано, що землевпорядне зонування земель включає такі види: територіальне зонування земель, функціональне зонування земель, містобудівне зонування територій, земельно-оціночне зонування територій населених пунктів, кадастрове зонування земель, природоохоронне функціональне зонування територій. Територіальне зонування земель за типами (підтипами) землекористування включає окремі елементи містобудівного та природоохоронного функціонального зонування територій. Його складовими є дозволене використання земель, екологічне зонування землекористування, ерозійне зонування земель та ін. Обгрунтовано, що в системі природокористування ключове місце займає система землекористування, оскільки вона є просторовим базисом розвитку інших галузей природокористування. Підсистема землекористування має ув'язуватися з іншими підсистемами (лісокористування, водокористування, надрокористування, користування тваринним світом) і лише їх спільний гармонічний розвиток дозволить створити систему природокористування, що відповідає принципу сталого розвитку. Запропонована схема взаємозв'язку різних підсистем системи природокористування в якій система землекористування як ядро системи природокористування вимагає найбільшої уваги, оскільки вона: має найбільше конфліктних інтересів; надає прямий вплив на всі інші підсистеми; має розвинену систему обліку та контролю з боку землеустрою та державного земельного кадастру. Розроблено схему існуючої системи землекористування, основними елементами якої є: "Використання і охорона земель та інших природних ресурсів", "Оцінка результатів землекористування", "Перерозподіл земельних ділянок та прав на них". Для формування сталого (збалансованого) розвитку територіальних громад запропоновано доповнити систему землекористування елементом "Планування режиму землекористування", що є державним механізмом регулювання системи землекористування, надавши йому еколого-соціально-економічне орієнтування. Визначено, що територіальне зонування земель за типами (підтипами) землекористування, а не території, як основної складової територіально-просторового планування землекористування територіальних громад на засадах сталого розвитку, дозволить: оптимізувати структуру земельних угідь а відповідно зменшити розораність і антропогенне навантаження та покращити екологічну стабільність землекористування; провести впорядкування меж землеволодінь і землекористувань відповідно до ландшафтів; перерозподілити земельні ресурси на основі сучасних науково-технічних досягнень; глибоко диференціювати види використання земель; сформувати та внести у державний земельний кадастр обмеження (обтяження) у використанні земель та інших природних ресурсів; прискорити передачу земель державної власності в комунальну; сформувати територіально-просторову інвестиційну привабливість землекористування; прискорити екологізацію і капіталізацію землекористування; розвантажити органи державної влади та місцевого самоврядування від необхідності ухвалення рішення про надання земельної ділянки; і, головне, завершити земельну реформу в Україні.