Розроблення способів добору in vitro генотипів зернових культур на стійкість до несприятливих чинників довкілля

Abstract

Зерновиробництво є одним із найвагоміших напрямів аграрного сектору України. Активний розвиток рослинництва в Україні висвітлив низку проблем, які з плином часу тільки ускладнюються. Дестабілізація погодних умов, забруднення атмосфери, загальне погіршення екологічної обстановки призвели до того, що рослини все більше піддаються пресингу широкого спектру абіотичних стресорів. Актуальним є створення нових і вдосконалення наявних методів скринінгу генотипів злакових за стійкістю до несприятливих чинників довкілля. Поряд із морфолого-анатомічними та фізіолого-біохімічними методами оцінки стресостійкості рослин біотехнологічні підходи набули значного поширення. У представленій роботі розроблено ефективні способи добору in vitro селекційного матеріалу зернових колосових культур, стійкого до посухи та засолення. Новим є те, що добір посухо- та солестійких генотипів за рівнем їх виживання і приростом сирої маси проведено на калюсних культурах, культивованих на штучному поживному середовищі з додаванням різних концентрацій селективного чинника (маніт, хлорид натрію). Запропоновані способи добору охороняються патентами на корисні моделі. Наведено порівняльну характеристику різних методів, їх переваги та недоліки в масовому скринінгу зразків за стійкістю до абіотичних факторів середовища. Обґрунтовано доцільність застосування створених біотехнологічних способів добору генотипів зернових культур за адаптивною стійкістю. Перевагою запропонованих методів порівняно з традиційними є можливість об’єктивно аналізувати селекційний матеріал, працювати з великими вибірками генотипів, контролювати умови зовнішнього середовища, проводити оцінку протягом року. Запропоновані розробки доповнять методологію і сприятимуть створенню нових сортів із цінними практичними властивостями. Результати дослідження є певним внеском у вивчення як теоретичних, так і практичних аспектів стійкості зернових колосових культур до абіотичних стресових чинників довкілля та можуть застосовуватися як елементи селекційних або біотехнологічних програм.