Розповсюдження та клінічно-гематологічний прояв за цестодозів котів

Abstract

У матеріалах представлених досліджень висвітлено питання щодо поширення цестодозів котів у Солом’янському районі м. Київ (за даними ветеринарної клініки "ВетАльянс". За відповідною науковою літературою проаналізовано епізоотичну ситуацію за дипілідіозу і мезоцестоїдозу котів в умовах мегаполіса. У процесі досліджень встановлено, що більше 50 % випадків паразитарних хвороб котів перебігає в асоційованих формах, серед яких найчастіше зустрічаються токсокароз, дипілідіоз, мезоцестоїдоз, ктеноцефалідоз (блошина інвазія) та отодектоз. Моноформа інвазій зустрічалася лише у 14,7 % зареєстрованих випадків. Поширення дипілідіозу та мезоцестоїдозу характеризувалося сезонністю – пік ураження котів відмічали у вересні–жовтні. Найбільш сприйнятливими до зараження Dipylidium caninum і Mesocestoides lineatus були кошенята віком до шести місяців. Також вивчено клінічний стан та гематологічні показники кошенят за дипілідіозу. Виявили пригнічення, анемічність кон’юнктиви та слизових оболонок носа і рота, розлад травлення, сухий кашель. У всіх котів шерсть була тьмяна, на шкірі, особливо в ділянці попереку, спостерігали численні темно-коричневі цяточки та живих бліх. Наведені дані вказують на порушення еритропоезу за дипілідіозу котів, що характеризувалося еритроцитопенією та лейкоцитозом. Також була встановлена значна еозинофілія, збільшення кількості паличкоядерних та зменшення – сегментоядерних нейтрофілів, порівняно з клінічно здоровими тваринами. Для уточнення особливостей патогенезу дипілідіозу важливими були результати біохімічних досліджень крові хворих котів. Зміни біохімічних показників крові характеризувалися вірогідно зниженим вмістом гемоглобіну, загального білка та альбумінів. Це вказує не лише на порушення еритропоезу, а й на порушення білоксинтезувальної функції печінки, оскільки в патологічний процес втягуються різні органи та системи організму. В материалах представленных исследований освещено вопросы по распространению цестодозов котов в Соломенском районе г. Киев (по данным ветеринарной клиники "ВетАльянс"). По соответствующей научной литературе проанализирована эпизоотическая ситуация по дипилидиозу и мезоцестоидозу кошек в условиях мегаполиса. В процессе исследований установлено, что более 50 % случаев паразитарных болезней кошек протекает в ассоциированной форме, среди которых чаще всего встречаются токсокароз, дипилидиоз, мезоцестоидоз, ктеноцефалидоз (блошиная инвазия) и отодектоз. Моноформа инвазий встречалась только в 14,7 % зарегистрированных случаев. Распространение дипилидиоза и мезоцестоидоза характеризовалось сезонностью – пик поражения котов отмечали в сентябре–октябре. Наиболее восприимчивыми к заражению Dipylidium caninum и Mesocestoides lineatus были котята в возрасте до шести месяцев. Также изучено клиническое состояние и гематологические показатели котят при дипилидиозе. Обнаружили угнетение, анемичность конъюнктивы и слизистых оболочек носа и рта, расстройство пищеварения, сухой кашель. Во всех котов шерсть была тусклая, на коже, особенно в области поясницы, наблюдали многочисленные темно-коричневые пятнышки и живых блох. Приведенные данные указывают на нарушение эритропоэза при дипилидиозе кошек, отмечали эритроцитопению и лейкоцитоз. Также была установлена значительная эозинофилия, увеличение количества палочкоядерных и уменьшение – сегментоядерных нейтрофилов, по сравнению с клинически здоровыми животными. Для уточнения особенностей патогенеза дипилидиоза важными были результаты биохимических исследований крови больных кошек. Изменения биохимических показателей крови характеризовались достоверно пониженным содержанием гемоглобина, общего белка и альбумина. Это указывает не только на нарушение эритропоэза, а и на нарушение белоксинтезирующей функции печени, поскольку в патологический процесс вовлекаются различные органы и системы организма.