Епізоотичний процес за демодекозу та саркоптозу свійських собак у мегаполісі

Abstract

Коростяні кліщі, зокрема Sarcoptes scabei та Demodex canis, залишаються небажаними, однак постійними співчленами зооценозів у мегаполісах всього світу. Цьому сприяє контакт свійських тварин із дикими родичами (лисицями, єнотоподібними собаками, койотами), котрі масово уражені різними видами акариформних кліщів. Метою досліджень було з’ясувати епізоотичну ситуацію щодо демодекозу та саркоптозу свійських собак у Києві, а також встановити джерела їх зараження. Фактичні результати були одержані на базі «Ветеринарної клініки доктора Медведєва» (м. Київ) за даними рутинної роботи з пацієнтами впродовж 2009–2020 рр. Діагностичні процедури передбачали клінічний і дерматологічний огляд собак, дослідження зіскрібків шкіри, трихоскопію, скотч-тест, люмінесцентний тест із лампою Вуда та інші. За 11 років було проведено 1473 дерматологічних огляди свійських собак. Із них збудниками демодекозу були уражені 230 собак (15,6 %) віком від 5 місяців до 7 років. Саркоптоз траплявся значно рідше: всього 59 уражених собак (4,0 %). Обидва акарози мали сезонний прояв, із підвищенням рівня захворюваності восени та взимку. Щодо породного чинника: до демодекозу були більш схильні мопси (10,43 %), стафордширські тер’єри (10,0 %) та французькі бульдоги (9,56 %); до саркоптозу – дратхаари (13,6 %), німецькі ягдтер’єри (11,9 %) і курцхаари (10,2 %). Джерелом зараження свійських собак декоративних порід кліщами Sarcoptes scabei var. canis найчастіше були безпритульні собаки та коти. Мисливські собаки, здебільшого, уражувалися в сезон полювання, під час контакту з тваринами дикої фауни (переважно лисицями). Клінічні прояви акарозів були найчастіше притаманні молодим тваринам не старше 3-ох років (70,5 і 76,7 % по демодекозу і саркоптозу відповідно). Крім того, у кобелів частіше виявляли саркоптоз (59,3 %), у сук – демодекоз (53,9 %). Чесоточные клещи, в частности Sarcoptes scabei и Demodex canis, остаются нежелательными, но постоянными сочленами зооценозов в мегаполисах всего мира. Это происходит благодаря контактам домашних животных с дикими сородичами (лисами, енотовидными собаками, койотами), которые массово заражены разными видами акариформных клещей. Целью исследований было выяснить эпизоотическую ситуацию по демодекозу и саркоптозу домашних собак в Киеве, а также установить источники их заражения. Фактические результаты были получены на базе «Ветеринарной клиники доктора Медведева» (г. Киев) по данным рутинной работы с пациентами за 2009–2020 гг. Диагностические процедуры состояли из клинического и дерматологического осмотра собак, исследования соскобов кожи, трихоскопии, скотч-теста, люминесцентного теста с лампой Вуда и прочих. За 11 лет было проведено 1473 дерматологических осмотров домашних собак. Из них демодекозом были поражены 230 собак (15,6 %) в возрасте от 5 месяцев до 7 лет. Саркоптоз встречался значительно реже: всего выявлено 59 больных собак (4,0 %). Оба акароза имели сезонное проявление, с подъемом заболеваемости осенью и зимой. Относительно породного фактора: к демодекозу более склонны были мопсы (10,4 %), стаффордширские терьеры (10,0 %) и французские бульдоги (9,56 %); к саркоптозу – дратхаар (13,6 %), немецкий ягдтерьер (11,9 %) и курцхаар (10,2 %). Источником заражения домашних собак декоративных пород клещами Sarcoptes scabei var. canis чаще всего были бездомные собаки и коты. Охотничьи собаки в основном заражались в сезон охоты во время контактов с животными дикой фауны, чаще всего – лисами. Клинические проявления акарозов встречались преимущественно у молодых животных не старше 3-х лет (70,5 и 76,7 % по демодекозу и саркоптозу соответственно). Кроме того, у кобелей чаще регистрируют саркоптоз (59,3 %), у сук – демодекоз (53,9 %).