Характеристика сексуального насилля як військового злочину з погляду норм міжнародного гуманітарного права

Abstract

У статті проаналізовано складну ситуацію з проявами сексуального насилля під час збройних конфліктів міжнародного та неміжнародного характеру. У наші часи заборона зґвалтування все більш явно та незамасковано є складником у різ- них договорах, що визначають правила ведення війни. Історія й аналіз військових конфліктів 20 століття яскраво демонструє, наскільки сторони конфлікту мало дотримуються законів і звичаїв війни й наскільки рідко їх дотримання забезпечується примусовими заходами. Метою статті є здійснення правового аналізу сексуального насилля як військового злочину з погляду норм міжнародного гуманітарного права. Світова спільнота все більше схиляється до того, що зґвалтування під час збройного конфлікту підпадає під визначення катувань або нелюдського чи такого, що принижує гідність людини, поводженням або дій, які полягають у навмисному спричиненні сильних страждань чи серйозних тілесних ушкоджень або серйозному й невідворотному ушкодженні здоров’я психічного чи фізичного характеру. У межах статті проведено аналіз Боснійського збройного конфлікту, під час якого сексуальне насилля використовувалося як засіб ведення війни. Проаналізовано правову базу для забезпечення притягнення до відповідальності винних у подібних злочинах, а також шляхи подолання виникнення такого ганебного явища в сучасних конфліктах і необхідність втручання світової спільноти за допомогою всіх можливих засобів, не заборонених нормами міжнародного права. У результаті дослідження автори дійшли висновку, що в міжнародному праві поневолення вважається злочином, незалежно від того скоєно воно під час війни чи в мирний час, хоча ані чинні, ані щойно створені міжнародні кримінальні судові органи не наділені юрисдикцією щодо злочинів поневолення як таких. Вони можуть застосовувати кримінальне переслідування за поневолення лише як за військовий злочин або злочин проти людяності. Римський Статут постійного Міжнародного кримінального суду від 1998 року зараховує поневолення до сексуального рабства та примус до занять проституцією до злочинів проти людяності й уважає суттєвим порушенням Женевських конвенцій. Правова база для переслідування винних у сексуальному поневоленні та примушуванні до занять проституцією існує давно, хоча саме переслідування винних не завжди здійснювалося досить наполегливо й послідовно. Реалії міжетнічних конфліктів в епоху, що настала після закінчення «холодної війни», без сумніву, ще не один раз будуть застосовані в практиці розслідування Міжнародного кримінального трибуналу.