Історичний розвиток юридичної деонтології в СРСР

Abstract

У статті аналізуються тенденції розвитку юридичної науки про належне в СРСР, враховуючи існуючі результати сучасних наукових досліджень та вплив радянської ідеології на наукові знання про деонтологію. Проаналізовано поняття «деонтології» Д. Бентама - англійського філософа і правознавця, засновника філософської течії утилітаризму та прихильника лібералізму. Зроблено висновок, що радянська ідеологія сильно гальмувала розвиток у вітчизняній літературі наукового знання про деонтологію як важливу етично-соціальну категорію, що давно і широко використовується світовою наукою і практикою. Вплив цієї ідеології перетворився в проблему, суть якої полягала в сприйнятті частиною професійної групи радянських науковців самого поняття «деонтологія» через призму ідеологічних заборон. Критика класиками марксизму деонтології, як науки про належне, була пов’язане із самою особою Д. Бентама, а не із суті самої науки, так як основоположник вчення «марксизму», одного із небагатьох філософських учень, що дає власну цілісну картину навколишнього світу, К. Маркс мав власне бачення різних понять, в тому числі «деонтології» і був противником ідей лібералізму. Відображено спроби закріплення як в законодавстві так і на міжнародному рівні відповідних належних вимог до юристів. Розглянуто процес заміни «Вступу до юридичної спеціальності» на «Юридичну деонтологію», як розширеної версії попередньої навчальної дисципліни, яка тих пір вона постійно викладається на юридичних спеціальностях в Україні. Розвиток будь-якого поняття, а особливо юридичного, має велике практичне значення для розуміння його суті. Особа юриста тісно пов’язана з її соціальним та правовим статусом. Визначення «статус» використовується в різних словосполученнях: «юридичний статус», «правовий статус», «соціальний або фактичний статус». Зроблено висновок, що в нормативних актах, теоретичній та галузевій літературі, юридичних словниках широке застосування і визнання набув термін «юридична деонтологія», що відповідає загальним вимогам, які встановлені правилами юридичної техніки (терміни повинні бути загальновизнаними, мати стійким характером, мати широке застосування).