Теоретико-методичні підходи до калькулювання собівартості зернових культур

Abstract

Формування системи управління ефективністю виробництва зерна сільськогосподарськими підприємствами, зокрема собівартість повинно враховувати відмінності їх роботи в реальних умовах. У цьому випадку вона має об'єктивно відповідати реальним природно-виробничим, соціально-виробничим і соціально-економічним умовам функціонування об'єкта відповідно до нової парадигми управління. Її суть полягає в забезпеченні оперативної адаптації підприємств до змін, високої гнучкості й адаптивності усіх елементів системи, автономного й економічного функціонування підприємств та їх міжстуктурних підроздлів. Система планування виробничої діяльності, застосування методів управлінського обліку та калькулювання собівартості продукції передбачає класифікацію витрат, які виникають у процесі вирощування зернових і зернобобових культур. Було встановлено, що на класифікацію витрат впливають такі фактори: технологія і організація виробничого процесу; специфічність об'єкта калькулювання — біологічний актив; можливість впровадження різних методів виробничого планування, їх обліку та оптимізації під час використання у поєднанні між собою та з різними системами планування й обліку витрат ("директ-костинг", "стандарт-кост" та ін.). Запропоновано методичні підходи до розподілу наведених витрат між основними видами продукції: основною, побічною та супутньою, що забезпечить реальне відображення їх собівартості. Встановлено, що використання методики оперативного визначення собівартості доцільно лише для прийняття оперативних управлінських рішень з метою підвищення ефективності виробництва.