Особливості методології дослідження філософсько-правової категорії "правосвідомість особистості"

Abstract

Стаття присвячена дослідженню визначенню особливостей методології правосвідомості як філософсько-правової категорії та обов'язкової складової частини правової культури індивідууму та соціуму загалом. Правосвідомість - багатогранне поняття, яке визначається, зокрема, як сукупність раціональних факторів, які не тільки відображають усвідомлення правової дійсності, але і впливають на неї, формуючи готовність особистості до правової поведінки. На підставі аналітичного дослідження особливостей методології вивчення генезису формування правової свідомості особистості та правової культури як індивідууму, так і соціуму загалом визначено орієнтири їх застосування та подальшого розвитку науково-дослідницькій діяльності. Автор детально розглядає прийоми, методи та логічну організацію пізнання філософських, правових (юридичних), а також психологічних та соціологічних засад історичного процесу формування людської особистості, який знаходився під значним впливом міфології та теології, що полягає у визнанні примату суспільного (космічного) порядку над хаосом і безладом. Методологію дослідження правосвідомості можна визначити як сукупність прийомів, методів та логічної організації пізнання філософських, правових (юридичних), а також психологічних та соціологічних засад процесу формування людської особистості (виховання, навчання та отримання освіти) з метою визначення основних напрямів реалізації його результатів. За результатами дослідження автор робить обґрунтований висновок, що вивчення особливостей будь-якого соціально-політичного явища, пов'язаного, у тому числі, із філософсько-правовим баченням формування правосвідомості в особистості в їх історичному та сучасному розумінні, істотно залежить від правильного підбору та використання як методів юридичної науки, так і загальнонаукових методів інших наук.