Порівняльна ефективність методів післязабійної діагностики трихінельозу

Abstract

Збудники зоонозних інвазій, до яких відноситься трихінела, уражують людину здебільшого з продуктами харчування, виготовленими з небезпечної сировини тваринного походження (туші свиней, коней, промислових тварин, що споживаються в їжу людям). Поширенню гельмінтозів сприяє наявність у довкіллі інвазійного матеріалу –яєць, личинок гельмінтів, які розповсюджують хворі м’ясоїдні тварини, люди, промислові та хижі тварини. Тому першочерговими завданнями ветсанексперта є не лише питання безпеки продуктів харчування людей, але й екологічна безпека, зумовлена забрудненням довкілля біологічним брудом. Нині в Україні періодично реєструються випадки трихінельозу в різних регіонах країни. Осередки виявлені в Херсонській, Чернівецькій, Миколаївській, Кіровоградській, Дніпропетровській, Чернівецькій, Херсонській областях. Трихінельоз може виникнути і в благополучних регіонах у разі ввезення заражених трихінелами м’ясопродуктів, що не піддалися ветеринарно- санітарному контролю. Крім того, трихінельоз може виникнути в будь-якому регіоні України в природному осередку серед диких тварин.Метод компресоріумної трихінелоскопії м’язових зрізів виявляє інтенсивне або помірне ураження личинками трихінел. За слабкого ураження (1–2 личинки на 1 г м’язів) його ефективність становить близько 50 %, а за ще більш слабкого – виявлення личинок є випадковим. Ці дані вказують на те, що компресоріумний метод дослідження на трихінельоз не може вважатися надійним. Сучасним надійним методом діагностики трихінельозу забійних тварин є метод перетравлення проб м’язів у штучному шлунковому соку.