Система інституційного забезпечення формування та реалізації державної регіональної політики в Україні: проблеми та напрями удосконалення

Abstract

У статті досліджено сучасний стан інституційного забезпечення формування та реалізації регіональної політики в Україні. Проаналізовано повноваження та функції суб'єктів, що розробляють та впроваджують регіональну політику. Доведено, що актуальними є проблеми узгодження їх діяльності, чіткого визначення та розмежування повноважень і відповідальності, уникнення дублювання функцій, стабільності інституційного середовища, врахування конкретних регіональних проблем у процесі розробки державної та регіональних стратегій розвитку та планів заходів з їх реалізації. Обгрунтовано необхідність подальшого удосконалення інституційного забезпечення регіональної політики в Україні згідно з її євроінтеграційним курсом, зокрема шляхом запровадження багаторівневого управління; еволюції інституційного забезпечення регіональної політики у напрямі децентралізації на принципах субсидіарності; чіткого законодавчого визначення функцій, повноважень і відповідальності кожного інституту, що бере участь у розробленні й реалізації державної регіональної політики; державного контролю за конституційністю та законністю рішень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, врахуванням ними загальнодержавних інтересів при вирішенні регіональних чи місцевих питань. Важливими напрямами удосконалення інституційного забезпечення формування та реалізації державної регіональної політики в Україні є імплементація досвіду розвинених країн світу щодо участі в процесах реалізації регіональної політики регіональних корпорацій, які функціонують у формі інвестиційних компаній, та регіональних цільових фондів, а також використання планових контрактів; активізація участі у процесах формування та реалізації регіональної політики наукових установ, неурядових організацій, в тому числі агенцій регіонального розвитку, благодійних фондів, суб'єктів підприємництва, приватних консультантів та експертів; поглиблення взаємодії між суб'єктами підприємництва та органами державної влади та місцевого самоврядування на принципах державно-приватного партнерства; концентрація обмежених ресурсів на найбільш перспективних з погляду віддачі та ефективності заходах; використання угод щодо регіонального розвитку як інструменту, що дає можливість вирішити проблеми розвитку територій за рахунок співфінансування запланованих заходів з державного, місцевих бюджетів та інших джерел.