Первісна семантика деяких пісенних символів у весільному фольклорі Західного Полісся

Abstract

У статті порушується проблема семантики найбільш уживаних, а відтак, і найдавніших пісенних символів весільного фольклору Західного Полісся. Досліджено, що наявність певної категорії символів пояснюється етнічною своєрідністю краю та його природним ландшафтом. В основі диференціації родової символіки у період екзогамних шлюбів виступали певні атрибути, родові знаки, тип господарства тощо. Насиченість текстової фактури весільних пісень образами-символами органічного світу висвічує вірування та світогляд населення цього регіону і види його основної господарської діяльності. Щодо вираження семіотичного ряду символів зоо-, орніто- та ботаноморфного походження, то, воно свідчить про вірогідність участі у їхньому формуванні уявлень, пов’язаних із наявністю тотемічної диференціації родів, зумовленої екзогамією шлюбів. Через недостатню семіотичну частотність деяких символів їхню семантику встановити однозначно не вдається. Внаслідок цього консолідуюче значення маловживаних образів визначено їхніми функціональними ознаками в пісенних текстах. Найпізнішими за походженням постають художні символи-порівняння та паралелізми, які не мають безпосереднього зв’язку з ритуалами і використовуються в текстах весільних пісень унаслідок зовнішніх ознак: (молода – яблучко, вишенька, зірка; молодий – дубочок, місяць тощо).