Метаболічні аспекти та становлення протеїнсинтезувальної функції печінки курчат-бройлерів у період інтенсивного росту (15–36 доба)

Abstract

У сучасному промисловому птахівництві високопродуктивні кроси курчат-бройлерів характеризуються екстремальною інтенсивністю нарощування м’язової маси, що вимагає колосального напруження метаболічних, насамперед білоксинтезувальних, систем організму. Період вирощування з 15-ї доби і до моменту забою (35–42 доби) є етапом найвищого фізіологічного навантаження на гепатобіліарну систему, оскільки саме печінка виступає центральним органом синтезу сироваткових протеїнів, необхідних для інтенсивного соматичного росту [1]. Цей етап характеризується інтенсивною гіпертрофією м’язових волокон та максимальною швидкістю депонування протеїну. На 14–16-ту добу шлунковокишковий тракт завершує своє морфофункціональне становлення, що підвищує вимоги до збалансованості амінокислотного профілю раціону. Організм птиці стає надзвичайно чутливим до рівня засвоюваних амінокислот. Будь-яка невідповідність раціону потребам кросу призводить до надмірної дезамінації амінокислот у печінці. Це супроводжується зростанням концентрації сечової кислоти та значними енергетичними витратами на її екскрецію, що безпосередньо впливає на конверсію корму [2].