Лікування лабораторних мишей, хворих на сифаціоз

Abstract

Вивчення фауни міських систем завжди викликало великий інтерес не лише теоретично, а й практично. Цікавість науковців до вивчення захворювань мишоподібних гризунів визначається двома основними моментами. По-перше, паразити мишоподібних гризунів є перенощиками небезпечних хвороб тварин і людини, а по-друге, мікроссавці є зручним модельним об’єктом для вивчення відносин паразитів і господаря. Крім того, гельмінтофауна гризунів є недостатньо вивченою. Відсутність комплексних моніторингових досліджень, що розглядають сукупність ендопаразитів мишоподібних гризунів, стала головним мотивом для проведення цієї роботи. В джерелах літератури науковими дослідниками було виявлено, що 6 видів гризунів антропогенних ландшафтів беруть участь у розповсюдженні зоонозів, небезпечних для людини: сифаціоз, токсокароз, гіменолепідоз, гідатигероз (стробілоцеркоз) та аляріоз.