Ветеринарно-санітарні правила функціонування малої птахоферми: огляд основних вимог

Abstract

Метою цього дослідження є узагальнення та адаптація ветеринарно-санітарних вимог до умов функціонування малих птахоферм в Україні, з урахуванням практичних обмежень дрібного фермерства. Зростаючий попит на натуральну фермерську продукцію призвів до стабільного збільшення кількості малих птахоферм, проте вони часто не мають належного ветеринарного супроводу, що створює ризики для здоров’я тварин та безпечності продукції, особливо щодо зоонозів, як-от пташиний грип. Існуючі нормативні акти, розроблені переважно для великих промислових комплексів, є часто непрактичними для малих господарств через обмежені ресурси. Методи. У дослідженні використано аналіз нормативних документів, порівняльний аналіз вимог та огляд наукової літератури. Важливою складовою було практичне обстеження 12 малих птахоферм у Київській та Черкаській областях, що включало оцінку умов утримання, мікроклімату, гігієни та профілактики хвороб. Результати висвітлюють ключові ветеринарно-санітарні вимоги та виклики їх практичного впровадження. Хоча базові заходи гігієни та профілактики можуть забезпечити належний санітарний стан, багато малих ферм порушують норми щодо санітарно-захисних зон, контролю доступу та утилізації відходів. Спостереження виявили проблеми з вентиляцією, мікрокліматом, а також поширену відсутність системної профілактичної діагностики чи імунопрофілактики. Дослідження також торкнулося проблем якості кормів та утилізації трупів. Робота надає рекомендації щодо адаптації заходів біобезпеки для малих ферм. Це включає наголос на функціональній ізоляції замість жорстких вимог до відстаней, впровадження базових засобів контролю доступу персоналу та використання простих, економічно ефективних методів дезінфекції. Також пропонуються регіональні профілактичні протоколи, включаючи обов’язкові вакцинації, та адаптовані рішення для поводження з відходами, як-от біотермічне компостування. Висновки. Малі птахоферми стикаються зі значними труднощами у дотриманні всебічних ветеринарних стандартів через обмежені ресурси. Адаптований підхід, що зосереджується на мінімальних, практичних заходах біобезпеки, є критично важливим для зниження епізоотичних ризиків, підвищення якості продукції та забезпечення стабільного функціонування господарств. Це вимагає переходу від жорсткого контролю до інституційної підтримки, пропонуючи адаптовані інструкції, чек-листи та регіональні програми ветеринарного супроводу для сприяння сталому розвитку дрібного птахівництва в Україні.