Особливості вирощування сої за органічного виробництва в умовах дослідного поля БНАУ

Abstract

Агроекологічна оцінка процесу переходу господарств від традиційного до органічного виробництва. Дипломну роботу присвячено оцінці екологічних ризиків, зумовлених переходом господарств лісостепової зони від традиційного до органічного виробництва рослинницької продукції. У результаті вивчення сучасного підходу господарств до зміни способу господарювання та теоретично- експериментальних даних було виявлено групи чинників, що впливають на виникнення екологічних ризиків у конверсійному періоді, на основі яких розроблено концептуальну модель переходу господарств до органічного виробництва рослинницької продукції. Проведений аналіз наукової та нормативно-правової літератури дав змогу оцінити сучасний стан органічного виробництва в Україні. Виявлено нестачу розроблених підзаконних актів, які регулюють процес переходу від традиційного до органічного виробництва та покликані гармонізувати дестабілізовану агроекосистему. Було встановлено основні завдання перехідного періоду до органічного виробництва, а саме: врівноваження балансу поживних речовин у ґрунті; запобігання погіршенню фітосанітарного стану полів; покращення структури ґрунту та підвищення різноманіття мікробіоти ґрунту; забезпечення стабільності агроценозу; зниження рівня вірогідності впливу антропогенних небезпек (запилення ГМО-культурами, потрапляння пестицидів). Формування системи показників для оцінки екологічних ризиків конверсійного періоду відбувалося на основі завдань перехідного період/ Техніка аргументації екологічних ризиків пов’язаних з процесом конверсії полягала у підборі та вивченні таких критеріїв як засміченість орного шару ґрунту насінням бур’янів, віталітетний склад бур’янових угруповань, продуктивність агроценозу, агрометеорологічні умови, сортові особливості сільгоспкультур, баланс гумусу та поживних речовин. Відповідно до заданих критеріїв екологічними ризиками, пов’язаними з переходом на органічний спосіб господарювання, є: збільшення рівня засміченості орного шару ґрунту насінням бур’янів та експансія окремих видів сегетальної рослинності; широке розповсюдження інфекційних захворювань і шкідників рослин; дегуміфікація; зменшення запасів поживних елементів в ґрунті; втрата продуктивності посівів та погіршення якості продукції внаслідок негативного впливу абіотичних чинників.