Поширеність зоонозних кишкових гельмінтозів у собак

Abstract

Собаки є найпопулярнішими тваринами-компаньйонами у всьому світі, що перебувають у тісному контакті з людиною і є носіями небезпечних гельмінтозів. Вони можуть бути потенційним джерелом зоонозних паразитів, зокрема кишкових гельмінтів, таких як Toxocara spp., Ancylostoma spp., Echinococcus spp., Dipylidium caninum. За певних обставин середовище, забруднене інвазійними елементами паразитів, є джерелом інфекції і становить потенційну небезпеку як для власників, інших м’ясоїдних тварин, так і для навколишнього середовища. Через постійний контакт собак з людьми підвищується ризик передачі спільних захворювань. У дослідженні було визначено поширеність у собак шлунково-кишкових гельмінтів, зокрема тих, які є зоонозами. Загалом досліджено 95 зразків фекалій, відібраних від домашніх та бездомних собак різних вікових категорій. Враховуючи отримані результати, екстенсивність та інтенсивність інвазії кишковими гельмінтами різнилися залежно від вікової категорії та способу життя досліджуваних собак. За копроовоскопічного дослідження у собак виявляли яйця Toxocara canis, Ancylostoma caninum, Trichuris vulpis та кокони Dipуlidium caninum. Залежно від способу утримання собак, захворюваність на гельмінтози у бездомних тварин була більшою у 3 рази, порівняно із домашніми. Зокрема, екстенсивність захворюваності на кишкові гельмінтози у домашніх тварин становила 28,6 %, у бездомних – 90,6 %. Відповідно до вікового аспекту, найвищу екстенсивність інвазії мали цуценята до 6-міс. віку як домашнього утримання, так і бездомні. У цуценят за домашнього утримання виявляли збудника Toxocara canis у моноінвазії – 66,6 %, та у асоціації Toxocara canis + Dipylidium caninum – 33,3 %. У бездомних цуценят виявляли лише у вигляді мікстінвазій: Toxocara canis + Dipylidium caninum – 77,8 %, Toxocara canis + Ancylostoma caninum – 22,2 %. Тому, вагомим завданням є розповсюдження інформації та підвищення обізнаності власників про важливість прибирання фекалій собак у навколишньому середовища заради уникнення зараження і поширення гельмінтозів, особливо зоонозів.