Роль землевпорядників в удосконаленні системи управління земельними ресурсами та землекористуванням

Abstract

У статті в процесі дослідження висвітлено землевпорядну роль в удосконаленні системи управління земельними ресурсами та землекористуванням. Для з'ясування ролі землевпорядників, було здійснено оцінку існуючого стану управління земельними ресурсами і землекористуванням за двома напрямами: функціонального та інтегрального управління. Зокрема,оцінка ефективності функціонального управління в межах системи Держгеокадастру України проведена у порівняні з іншимикраїнами (Грузія, Молдова). Аналіз графоаналітичної моделі свідчить, що Україна серед цих країн має найнижчий інтегральний індекс ефективності управління землекористуванням — 0,623. А також те, що потрібні радикальні кроки у напрямку підвищення управління земельними ресурсами і землекористування, в першу чергу, у тих сферах, які характеризуються"низькою" ефективністю у порівнянні до інших країн, а це: юридична та інституційна основа, планування землекористування, менеджмент і опатдаткування; управління (менеджмент) державним землекористуванням; вирішення спорів та урегулю-вання конфліктів. Для покращення інституціонального (законодавчо-нормативного і організаційного) середовища, авторами було здійснено експертне опитування щодо покращення інституціонального середовища системи управління. Попри те,що думки експертів дуже різняться дане опитування дало розуміння які основні напрями землевпорядкування потребуютьтермінових змін і доповнень в Земельний кодекс України та закон України "Про землеустрій".Оцінка інтегрального управління формуванням сталого (збалансованого) землекористування на національному рівніпроведена з використанням показника екологічної стабільності землекористування, рівня його капіталізації та соціалізації вУкраїні станом на 2010 та 2020 роки. Розрахунок інтегрального індексу (Іінт) свідчить, що управління земельними ресурса-ми та землекористуванням в Україні за 10 років, характеризується дуже низькою позитивною закономірністю та склав Іінт= 1,16. Тобто управлінські дії щодо екологічної стабільності землекористування, рівень його капіталізації та соціалізації вУкраїні були не достатньо ефективними, щоб досягти хоча б мінімальних позитивних змін в екологічній, економічній тасоціальній стійкості. Проведений аналіз існуючого стану управління земельними ресурсами і землекористуванням за двома напрямами, доз-волив: показати багатофункціональність землі (земельних ресурсів) при її використанні в системі життєдіяльності людинита її безпеки і землекористування; розділити управління на функціональне (Держгеокадастр України) та багатофункціональне управління (міністерства, державні відомства, Національна та галузеві академії наук і т.п., територіальні громади,юридичні та фізичні особи); висвітлити головну місію землевпорядників для покращення основних складових інституції землевпорядкування в Україні. Крім того, для вирішення такого надважливого завдання, авторами було здійснене експертнеопитування щодо визначення функцій управління землекористуванням територіальних громад та можливих назв підрозділів управління землекористуванням територіальних громад, що дозволяє зробити певні рекомендації для вирішення інституціо-нальної проблеми.Крім того, автори зазначено, що наявна ціла низка елементів системи управління земельними ресурсами та землекористуванням, які станом на сьогодні не задіяні в процес управління, а відповідно і його ефективність залишається низькою та потребує більш детального дослідження. Тобто, зростає роль фаховості, а відповідно і землевпорядників, в удосконалення системи управління земельними ресурсами та землекористуванням.