Теоретичний генезис землевпорядкування і його значення в системі наукових знань

Abstract

У статті розглядається теоретичний генезис землевпорядкування і його значення в системі наукових знань. З'ясовано,що у сучасних умовах загального визнання необхідності сталого розвитку суспільства на принципах оптимального поєднанLня інтересів екології та економіки обгрунтовано необхідність переосмислення значущості трьох суміжних галузей науковихта практичних знань: а) землекористування; б) екологічна економіка; в) землевпорядкування. У складі категорій цих науквизначено три глибинні положення їх результативності: а) раціональне використання земельних та інших природних реLсурсів (землекористування); б) економічний прибуток; в) економічний ефект організації використання та охорони земель іінших природних ресурсів.Використана класифікація науки сфери землекористування, де обгрунтовується структура суміжних наук: управлінняземельними ресурсами та землекористуванням, земельний кадастр планування використання і охорони земель, землеустрій,внутрішнє землевпорядкування. На основі класифікації структури наук виявлено предмети досліджень об'єктів галузей знань,що розглядаються у статті та межі сфери їх діяльності, з'ясовано сукупність знань з вивчення кожного об'єкта. Зокрема,предмет землекористування є комплексним, туди входять його складові: земельний кадастр в частині вивчення, плануваннявикористання і охорони земель, землеустрій і внутрішнє землевпорядкування, які є складовими системи землевпорядкування. Для уточнення сутності та взаємозв'язку галузі знань "землекористування" і "землевпорядкування" приведено уточненеїх визначення: "Землекористування" це — а) сфера суспільноLвиробничої та управлінської діяльності, спрямованої на задоLволення потреб людства за допомогою земельних та інших природних ресурсів; б) науковий напрямок, який вивчає принциLпи раціонального використання земельних та інших природних ресурсів..."; "Землевпорядкування" це — 1) сфера суспільLноLвиробничої та управлінської діяльності, спрямованої на організацію задоволення потреб людства за допомогою земельLних та інших природних ресурсів; 2) науковий напрямок, який вивчає принципи територіальної організації земельного устLрою, раціонального використання земельних та інших природних ресурсів, формування сталого (збалансованого) розвиткуземлекористування, в тому числі земельних відносин ...". Як вища інтегральна галузь, системи землевпорядкування має знаLчущі завдання, головною з яких є вдосконалення земельних відносин та формування сталого (збалансованого) землекорисLтування на основі дотримання законів ринкової економіки для раціонального землекористування. Відповідно обгрунтовано,що "землевпорядкування" є самостійною галуззю знань і відноситься до галузевої науки, а "економіка землевпорядкування"хоч і є залежною від економіки землекористування, відноситься до прикладних наук