Публічне управління у сфері соціальної підтримки дітей з інвалідністю в Україні

Abstract

Досліджено особливості публічного управління у сфері соціальної підтримки дітей з інвалідністю з урахуванням міжнародних практики розв’язання цієї проблеми та врахування досвіду діяльності органів місцевого самоврядування та організацій Білоцерківської територіальної громади. Використано методи систематизації для виявленні наявних наукових публікацій та розробок теоретичних основ дослідження публічного управління у сфері соціальної підтримки дітей з інвалідністю; компаративний метод дав змогу зіставити національні підходи з міжнародними практиками, зокрема в країнах із розвиненими системами публічного управління у сфері соціальної підтримки дітей з інвалідністю; логіко-семантичний метод застосовано для уточнення ключових понять у сфері соціальної підтримки дітей з інвалідністю. На теоретичному рівні дослідження зосереджувалося на аналізі різних підходів до концептуалізації інвалідності. Виявлено теоретичні основи, сутність та принципи публічного управління у сфері соціальної підтримки дітей з інвалідністю; виявлено правове та інституційне забезпечення соціальної підтримки дітей з інвалідністю в Україні; з’ясовано практичні аспекти управління підтримкою дітей з інвалідністю в практиці України та ряді країн світу; проведено аналіз стану та ефективності соціальної підтримки дітей з інвалідністю в системі публічного управління України; оцінено практику державної соціальної допомоги дітям з інвалідністю в Білоцерківській територіальній громаді; виявлено проблеми публічного управління у сфері соціальної підтримки дітей з інвалідністю та шляхи їх вирішення; подано пропозиції щодо підвищення ефективність публічного управління у сфері соціальної підтримки дітей з інвалідністю в Україні. Зроблено висновок, що система підтримки дітей з інвалідністю в Україні має спиратися на міжнародний досвід, відповідати європейським стандартам та враховувати новітні підходи до управління у сфері соціальної політики. Важливо забезпечити не лише нормативну інтеграцію принципів інклюзії, а й їхнє реальне впровадження на всіх рівнях державного управління. Лише за умови комплексного підходу, фінансової стабільності та міжвідомчої координації можна забезпечити рівні можливості для всіх дітей з інвалідністю, сприяти їхній соціальній адаптації та підвищенню якості життя.