Методичні підходи до дослідження архітектурно-просторового розвитку прирічкових територій міст (на прикладі м. Ужгорода)

Abstract

Прирічкові зони відіграють ключову роль у структурі міського простору, адже поєднують природні ландшафтні компоненти з урбанізованим середовищем, створюючи особливий екологічний та просторовий потенціал. Для Ужгорода, що сформувався вздовж річки Уж, ці території є визначальними у його історико-планувальній еволюції, рекреаційній функції та в процесі формування самобутнього міського образу. Геодезична структура та інженерна підготовка - цей аспект пов'язаний з точним вимірюванням, картографуванням та інженерно-геологічною оцінкою території, що є критично важливим через особливості ґрунтів та ризики затоплення. Моніторинг та моделювання: Використання геодезичних даних (топографічні зйомки, аерофотозйомка, лазерне сканування) для створення точних 3D-моделей рельєфу та гідрологічної ситуації. Це дозволяє прогнозувати ризики (наприклад, підтоплення) та планувати інженерний захист. Інженерно-геологічні основи: Вивчення стійкості берегових схилів, характеристик ґрунтів (зокрема, кута внутрішнього тертя та зсуву) для обґрунтування фундаментів, захисних споруд та берегоукріплення. Актуальність кваліфікаційної роботи полягає у потребі розробці теоретичних принципів та практичних рекомендацій щодо розвитку прирічкових територій у змінних економічних умовах. Сьогодні промислові містоутворюючі чинники не діють, натомість появилися потужні економічні чинники невиробничої сфери. Сприяє цьому утвердження культурної самоідентифікації міста через облаштування та інтеграцію прирічкових територій. Об’єкт дослідження – «міста з річками», їх прирічкові території з особливим прикладом міста Ужгород. Предмет дослідження – основні характеристики архітектурно-просторової структури прирічкових територій Ужгорода