Державне управління у сфері охорони культурною спадщиною в Україні

Abstract

Досліджено. Теоpетико-методологічні засади державного управління у сфері охорони культурною спадщиною в Україні, зокрема, становлення та визначення цього поняття; співвідношення категорій державної діяльності, державного управління та державної політики, а також державне управління сфері охорони об’єктів культурної спадщини: політико-правовий аспект. Здійснено оцінку державної політики у сфері охорони культурною спадщиною, її формування та реалізацію на прикладі Білоцерківської міської ради, проаналізовано вплив війни на цей процес; обґрунтовано шляхи удосконалення державного управління у сфері охорони культурною спадщиною. Досліджено зарубіжний досвід правового забезпечення цього процесу, приклад для України. Використано методичні підходи, методи дослідження, зокрема: діалектичний метод пізнання (для визначення природи державного управління в політико-правовому аспекті); логічний (для обґрунтування ролі і місця державного управління у сфері охорони культурної спадщини, модернізації механізму управління цим процесом); системний та порівняльний аналіз (для співставлення ефективності держаного управління культурною спадщиною як в Україні, так і зарубіжних країнах); статистичний та абстрактно-логічний (для теоретичних узагальнень і формулювання висновків дослідження); тощо. Виявлено, що сутність державного управління культурною спадщиною варто розглядати у розрізі властивих йому ознак, найхарактернішими з яких є такі: юридично-владний та розпорядчий характер; поширюється на всіх членів суспільства і має загальнодержавний характер; діяльність органів державного управління здійснюється на підставі та на виконання законів; має організаційний зміст; характеризується цілеспрямованістю; здійснюється на постійній основі та носить активний характер. Державна політика – це один з результатів соціальної діяльності, що створений чітко передбаченими в законі державними органами, їх представниками та службовцями, спрямована на закріплення стратегічних засад здійснення державної діяльності у різних сферах суспільного життя. Зроблено висновок, що задля забезпечення збереження культурного надбання Білоцерківської територіальної громади, пріоритетними завданнями відділу охорони культурної спадщини і туризму є і залишатимуться актуальними: вивчення, дослідження об’єктів культурної спадщини; цифровізація пам'яток; організація ремонтно-реставраційних, протиаварійних, консерваційних робіт на об’єктах; музеєфікація об’єктів культурної спадщини; популяризація справи охорони культурної спадщини; поліпшення туристичної привабливості громади. Відкрите російське вторгнення створило загрозу тотального нищення всіх проявів української культури. Враховуючи рекомендації міжнародних організацій та кращі зарубіжні практики, Україні необхідно встановити законодавчі рамки використання об’єктів культурної спадщини (охорони, збереження, реставрації, археологічних розкопок, документування тощо), створити умови для ведення господарської діяльності і забезпечення координації інтересів різних суспільно-політичних груп. Охороні та збереженню, значною мірою сприятиме повноцінне функціонування електронного Державного реєстру нерухомих пам’яток України, популяризацію та розвиток туризму. Позитивним у досвіді культурної політики європейських країн створення інститутів державно-приватного партнерства, які передбачають розвиток ринку культурних цінностей, спільної участі держави і приватного бізнесу в розвитку даного ринку, в економічно ефективних проектах у сфері культури. Одержані результати можуть бути використані при формуванні державного, регіонального та місцевих бюджетів, а також при розробці Стратегії розвитку громад.