Публічне управління регіональним розвитком (за матеріалами КОВА)

Abstract

Досліджено теоpетико-методологічні засади публічного управління регіональним розвитком: сутність, принципи та основні завдання державної регіональної політики; форми та методи реалізації публічного управління економічними процесами у регіоні. Проаналізовано регіональну політику сталого розвитку досліджуваного регіону; безбар’єрність та рівень надання адміністративних послуг в регіоні. Запропоновано шляхи удосконалення публічного управління післявоєнним відновленням сталого розвитку регіонів України. Обґрунтовано екологічний профіль регіону як дієвий інструмент стратегічного розвитку та планування відновлення. Використано методичні підходи: загальнонаукові і спеціальні, зокрема: діалектичний метод пізнання (для визначення сутності, принципів та основних завдань державної регіональної політики); логічний (для обґрунтування форм та методів реалізації публічного управління економічними процесами у регіоні); системний аналіз (для дослідження складових сталого розвитку регіону з метою виявлення чинників, що на нього впливають); порівняльний аналіз (для визначення інституційного забезпечення регіонального управління на засадах сталого розвитку та співставлення ефективності публічного управління різних регіонів); статистичні ( для визначення ефективності регіональної політики сталого розвитку досліджуваного регіону); абстрактно-логічний (для теоретичних узагальнень і формулювання висновків дослідження); тощо. Виявлено, що в системі управління регіональним розвитком вагоме місце належить процесам формування і реалізації державної регіональної політики під якою розуміють систему цілей та дій, спрямованих на реалізацію інтересів держави стосовно регіонів та внутрішніх інтересів самих регіонів за допомогою методів, що враховують історичну, етнічну, соціальну, економічну та екологічну специфіку територій. Ефективність державної регіональної політики визначається продуманістю та обґрунтованістю прийнятих рішень на двох етапах – формування державної політики регіонального розвитку та її поетапної реалізації. Незважаючи на труднощі воєнного стану, Київська військова обласна адміністрація разом з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування спрямовувала свою діяльність на забезпечення економічного розвитку, активізацію інвестиційної діяльності, розвиток сучасної виробничої та ринкової інфраструктури, створення нових робочих місць, розвиток інфраструктури існуючих індустріальних парків та створення нових. Зроблено висновок, що для забезпечення регіонального розвитку на засадах сталості використовується ряд механізмів, які комбінуються та адаптуються до особливостей кожного регіону, а також з часом змінюються. До основних інструментів реалізації державної регіональної політики належить: публічно-приватне партнерство, електронне урядування, формування мережі інституцій регіонального розвитку. Найефективнішим із них у стимулюванні соціально-економічного розвитку та підвищенні інституційної спроможності є децентралізація влади. Організаційний механізм системи публічного управління регіональним розвитком повинен поєднувати адміністративний та ринковий способи регулювання фінансово-економічних взаємовідносин, базуватися на всеохоплюючій зацікавленості і відповідальності усіх учасників розвитку, використовувати методи безперервного моніторингу соціально-економічного розвитку, розподілу праці та диверсифікація виробничої сфери, мотивації та інформаційного забезпечення мешканців. Для України оптимальною є модель, за якої існує спеціалізований орган виконавчої влади, відповідальний за формування та реалізацію регіональної політики. Корисним стало б використання німецького досвіду накопичення та систематизації інформації щодо регіонів. Цю функцію доцільно покласти або на спеціально створений інформаційний орган, або на Державну службу статистики, створивши в її складі відповідний підрозділ.