Спосіб визначення біодоступності Купруму у цеоліті Сокирницького родовища

Abstract

На реалізацію генетичного потенціалу біологічних об'єктів впливає поживність раціону, і певною мірою, їх забезпеченість Купрумом. У годівлі птиці при балансуванні раціонів за вмістом даного мікроелемента використовують сульфат Купруму, оксид Купруму або цеоліт. Частка згодованого цеоліту залежить від виду птиці, віку, продуктивності, а також збалансованості раціону. При введенні цеолітів до складу раціону враховується валовий вміст Купруму, а не та кількість, що здатна за рН шлунково-кишкового каналу та відповідній експозиції вилучатись із мінералу. З метою визначення рівня елімінації Купруму із цеоліту Сокирницького родовища Закарпатської області використовували ацетатний, фосфатний та гліциновий буфери з рН середовища від 1,0 до 8,0, потім готували суспензію (0,6г цеоліту та 30 мл буферу), яка відповідає консистенції хімусу у птиці, струшували її, на лабораторній гойдалці протягом 40, 60, 80, 120 та 180 хв. при температурі 41°С (температура тіла птиці), фільтрували і у одержаному фільтраті визначали вміст біометалу за допомогою атомно-абсорбційної спектрофотометрії із застосуванням лампи із полим катодом для визначення Купруму на приладі ААS-3.