Сучасний стан і тенденції розвитку рибництва в Україні та світі

Abstract

Проведено аналіз сучасного стану і тенденцій розвитку рибного господарства України та світу за 1996–2020 роки. Висвітлено зміни у добуванні водних біоресурсів, розглянуто показники операцій експорту–імпорту продукції галузі та споживання водних ресурсів населенням. Визначено основні перспективи та бажані стратегії розвитку рибного господарства. Регламентування об’ємів вилову, контроль за станом окремих промислових об’єктів, раціональне екологічно збалансоване функціонування аквакультурних та марикультурних господарств залишається актуальним для стабільного забезпечення споживачів рибою, ракоподібними та іншими морепродуктами. Аналіз тенденцій розвитку галузі показує, що найближчим часом більшу частину рибних запасів у світі будуть виловлювати у сталих об’ємах. У зв’язку з цим аквакультурі доведеться задовольняти різницю між пропозицією дикої риби та попитом зростаючого населення планети. З іншого боку, розвиток аквакультури висуває низку питань, пов’язаних з ресурсами, які вона потребує, та загрозами впливу зовнішніх чинників, зокрема хвороб, пов’язаних зі зміною клімату. Конкуренція технологій у межах сталого розвитку аквакультури сприяє удосконаленню замкнутих рециркуляційних систем, робота яких не залежить від кліматичних умов. Вони також забезпечують отримання рибопосадкового матеріалу у ранні терміни та довели свою ефективність за вирощування цінних видів риб: осетрових, сомових, тиляпій, лососевих. Світовий досвід доводить, що для вирощування риби в господарствах марикультури оптимальним є облаштування великих садків, віддалених від берега. Обгрунтовано, що нині одним із стабільних способів отримання водних біоресурсів в Україні є вирощування гідробіонтів у внутрішніх водоймах. Передбачається, що найближчим часом саме у цьому секторі буде зосереджено потенціал нарощування рибної продукції і використання кормів.