Окремі аспекти правової охорони ґрунтів: консервація та рекультивація земель в Україні та ЄС

Abstract

Охорона грунтів це окремий комплексний напрямок земельно-правового регулювання та належного режиму певної категорії земель, і, скоріше за все, не доречно було б розглядати еколого-збалансоване землекористування як складовий елемент охорони земель в нашій державі. Доцільно окремо виділяти поняття правової охорони земель саме сільськогосподарського призначення і узагальнювати думку науковців у цій сфері та визначити, що це є сукупність правового впливу, який спрямований на належне втілення науково обґрунтованої ефективності еколого-збалансованого використання земель саме цього елементу як основного засобу виробництва в сфері сільського господарства. При цьому важливо врахувати пріоритет права сільськогосподарського землекористування перед усіма іншими видами та важливої взаємодії землі з іншими природними ресурсами. Через те не дивно, що в тому ж Земельному Кодексі передбачено, що основним завданням охорони земель в Україні є саме збереження та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних та інших якостей земель. Відновлення земель може бути не лише в межах окремої категорії, це також і поліпшення, в першу чергу, якісного стану земель як сільськогосподарського, так і лісогосподарського призначення, які використовуються як базовий засіб виробництва. Мова йде про відновлення їх якісного стану, а саме про відтворення родючості ґрунтів, важливим елементом є підвищення продуктивності земель, а певна специфіка властива й відновленню земель, що перебувають під особливою охороною. Щодо консервації, їй підлягають деградовані та малопродуктивні землі, промислове використання яких є небезпечним для екології та економічно неефективним. Проблема також полягає у тому, що техногенно забруднені земельні ділянки, на яких майже неможливо отримати екологічно чисту продукцію, а проживання людей на цих земельних ділянках є шкідливим для їх здоров'я. Основним завданням рекультивації є виконання комплексу певних робіт і заходів, доведення порушених земель до стану, який був би придатний для їх використання у сільському, чи, скажімо, лісовому чи рибному господарствах для промислового та комунального будівництва чи створення зон відпочинку