Індо-Тихоокеанський регіон в стратегії США

Abstract

Сполучені Штати Америки активно ведуть політичне та економічне сповробітництво не тільки в межах Європи, а й безпосередньо в Індо-Тихоокеанському регіоні. Адаптувавши свою позицію до сьогодення та визнавчивши роль Вашингтону в політиці Індо-Тихоокеанських країн адміністрація Байдена досягла прогресу у відновленні американського лідерства. Це стало можливим за рахунок досягнення значних результатів по зміцненню партнерства між країнами, налагодженням інноваційних зв’язків задля подолання нагальних викликів, починаючи від конкуренції з Китаєм до зміни клімату та пандемії. Індо-Тихоокеанський регіон є найдинамічнішим регіоном у світі, адже збільшилась кількість країн котрі почали активно розширювати свою власну діяльність в регіоні і Сполучені Штати вважають за потрібне збільшити свій вплив та економічну присутність в Індо-Тихоокеанському регіоні. В основу свого розширення адміністрація Байдена розробила Індо-Тихоокеанську стратегію США в котрій обгрунтувала та виклала бачення Президента Байдена щодо закріплення Сполучених Штатів в Індо-Тихоокеанському регіоні та одночасного зміцнення регіону. Співпраця базується на стійкому співробітництві США із союзниками, партнерами та інститутами як у регіоні, так і за його межами. Однією з вагомих причин прийняття Стратегії це стримування Сполученими Штатами Китаю у створенні регіональної сфери впливу та перетворення Пекіну на стратегічного лідера в регіоні. В свою чергу Китай критикує Індо-Тихоокеанську стратегію США адже вона знеможливлює спроби Китаю збільшити військову присутність та економічну залежність від країни. Адміністрація Пекіну впевнена, що США розігрують «тайванський сценарій» і «карту Південно-Китайського моря» для дестабілізації регіону, розпалюванні конфронтації та підриву миру.