Поширення та діагностика ретровірусних інфекцій котів

Abstract

Ретровіруси, вірус імунодефіциту та вірус лейкемії котів зумовлюють хвороби, які мають широкий спектр клінічних проявів і форм перебігу інфекцій. Ретроспективний аналіз даних за останні три роки у досліджуваних лікарнях показав, що інфікування котів ретровірусами становить 32,6 % для ВЛК та 13,6 % для ВІК від кількості досліджених тварин. Такі високі показники вказують на те, що у третини котів, яким встановлюють підозру на інфікування ретровірусними інфекціями, інфекційний статус підтверджується ІХА методом. Насамперед це тварини з групи ризику, які мають вільний вигул. Вчасне виявлення таких тварин спеціалістом ветеринарної медицини важливе для ефективного лікування та недопущення розповсюдження інфекції. Нами було проведено адаптацію алгоритму діагностики ретровірусних інфекцій котів до вітчизняних умов та розроблено практичні рекомендації лікарям ветеринарної медицини щодо ефективного вибору лабораторних методів діагностики ретровірусних інфекцій. Встановлено, що у клініках первинне дослідження зразків цільної крові котів проводили за допомогою комерційних серологічних тест-систем VetExpert FIVAb+FeLVAg. Після отриманих результатів першого ступеня дослідження проводили апробацію протоколу вкладеної полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). Виділення ДНК проводили за допомогою набору IndiSpin Pathogen Kit. У дослідженні були використані ПЛР мікс OneTaq® 2X Master Mix with Standard Buffer та специфічні олігонуклеотиди. У 100 % досліджуваних зразках крові було виявлено провірусне ДНК до відповідних збудників ВІК та ВЛК. У всіх тварин, яким на першому етапі діагностики поставили попередній діагноз інфікування ВІК та ВЛК, було виявлено провірусне ДНК і підтверджено діагноз на другому етапі діагностики. Використання методу вкладеної ПЛР значно збільшує чутливість і специфічність дослідження. Перший етап діагностики дозволяє спеціалісту ветеринарної медицини визначити інфекційний статус тварини, на основі чого обрати стратегію лікування та недопущення передачі збудника. Другий етап діагностики дозволяє уточнити попередній діагноз і встановити форму перебігу інфекції. Наявність чіткого і зрозумілого алгоритму діагностики необхідно для ефективного контролю ВІК та ВЛК.