Екологічний синтез наночастинок селену

Abstract

Наночастинки, синтезовані з використанням рослинних екстрактів або фітокомпонентів, мають велике значення в розробці різних терапевтичних і діагностичних засобів. Біогенний, “зелений” синтез наночастинок металів, оксидів металів та металоїдів за участі рослин та мікроорганізмів, поєднує в собі біологічні принципи з біохімічними підходами для отримання нанорозмірних функціональних частинок з необхідними властивостями. Переваги такого синтезу біологічними засобами, тобто з використанням мікроорганізмів, та з частин рослин включають нетоксичність, легку відтворюваність та економічну ефективність. Для поверхневих модифікацій / функціоналізації цих наноматеріалів використовуються різні стратегії та біомодифікатори, зокрема флавоноїди. Кверцетин – антиоксидантний флавоноїд, який проявляє протизапальну активність за рахунок інгібування прозапальних цитокінів та окиснювального стресу. Однак погана розчинність у воді, інтенсивний метаболізм при першому проходженні обмежують клінічне застосування кверцетину. Використання нанокомпозитних носіїв значно збільшує розчинність у воді та біодоступність кверцетину. Наші дослідження спрямовані на синтез нанобіокон’югатів селену з кверцетином за використання водного екстракту лушпиння цибулі, який є відходом агропромислового виробництва.