Спосіб утилізації органічних відходів

Abstract

При експлуатації тваринницьких ферм і комплексів виникає багато проблем – санітарно-гігієнічних, екологічних, економічних та соціальних. Це зумовлено значною концентрацією тварин на обмеженому просторі та порушенням рівноваги між поголів'ям і площею земельних угідь, що супроводжується накопиченням великої кількості гнойової біомаси, стічних вод та інших органомістких відходів у розрахунку на одиницю земельної площі. Гнойова біомаса містить значну кількість патогенних мікроорганізмів, яєць і личинок гельмінтів, насіння бур'янів, солей важких металів та інших ксенобіотиків. Потрапляючи у ґрунт і водоймища, гнойова рідина спричинює забруднення ґрунтових вод, біологічне зараження ґрунту патогенними мікроорганізмами та викликає масові отруєння водних організмів. У воді різко збільшується вміст аміаку і зменшується кількість кисню. Проблеми поглиблюються тим, що сільськогосподарські угіддя як біологічні системи утилізації можуть сприймати підвищені дози органічних добрив у обмеженій кількості. Критерієм є вміст азоту, максимально допустима концентрація якого складає 250-300 кг/га. Таким чином, гнойова біомаса є забруднювачем навколишнього середовища як органічними компонентами, так і металами-токсикантами. На її частку припадає 43-66 % загального біологічного навантаження на природні екосистеми. В основу даної корисної моделі покладено завдання розробити спосіб організації та управління в природоохоронній діяльності шляхом використання методу вермікультивування при утилізації органічних відходів, що забезпечить біоконверсію та ресурсоенергозбереження і виробництво екологічної продукції.