Функціонування продовольчої системи України в умовах «зеленої» економіки

Abstract

В умовах повномасштабної військової агресії російської федерації проти України особливої актуальності набуває проблема відновлення і модернізації продовольчої системи як ключової складової національної економіки та продовольчої безпеки держави. За оцінками Світового банку, прямі втрати аграрного сектору та пов’язаної інфраструктури перевищують 34 млрд дол. США, а площа потенційно забруднених вибухонебезпечними предметами сільськогосподарських угідь становить близько 9,85 млн га. Водночас Україна залишається одним із провідних світових виробників та експортерів продовольства, а її аграрний потенціал здатний забезпечувати харчовими продуктами близько 400 млн осіб у світі.Повоєнне відновлення продовольчої системи потребує не лише відновлення виробничих потужностей і логістичної інфраструктури, а й переходу до моделі розвитку, що забезпечує збалансоване поєднання економічних, соціальних та екологічних цілей. Особливого значення набуває реалізація принципів «зеленої» економіки, які передбачають екологізацію виробництва, раціональне використання природних ресурсів, скорочення негативного впливу на довкілля та підвищення стійкості агропродовольчих систем до кризових викликів. Необхідність трансформації продовольчої системи посилюється впливом глобальних чинників, серед яких зміни клімату, деградація ґрунтів, виснаження природних ресурсів, зростання чисельності населення та загострення проблем продовольчої доступності. За даними FAO, до 2050 р. світове виробництво продовольства має зрости майже на 50 % для забезпечення потреб населення планети. Одночасно в Україні спостерігаються процеси скорочення поголів’я сільськогосподарських тварин, зростання логістичних витрат до 30–40 % собівартості продукції та посилення інвестиційних ризиків у сільському господарстві. У цих умовах особливої ваги набуває формування інституційних та економічних механізмів розвитку продовольчої системи відповідно до цілей Європейського зеленого курсу, Стратегії «Від ферми до виделки» та принципів сталого розвитку. Реалізація такого підходу передбачає посилення ролі державного регулювання, розвиток екологічно орієнтованого підприємництва, впровадження ресурсозберігаючих технологій, цифрових систем простежуваності та механізмів стимулювання зеленої модернізації агропродовольчого виробництва.