Механізм тимчасового захисту в ЄС як інструмент забезпечення прав людини під час війни в Україні: аналіз наукових підходів

Abstract

Стаття присвячена дослідженню механізму тимчасового захисту в праві Європейського Союзу як інструменту забезпечення прав людини в умовах збройного конфлікту та масового переміщення населення, спричиненого повномасштабною війною в Україні. Актуальність теми зумовлена безпрецедентними масштабами міграційних процесів, що виникли внаслідок військової агресії рф проти України, а також необхідністю ефективного міжнародно-правового реагування на гуманітарні виклики, пов’язані з вимушеним переміщенням мільйонів громадян. У відповідь на цю кризу Європейський Союз уперше застосував механізм тимчасового захисту, передбачений Директивою Ради ЄС 2001/55/EC, що дозволив оперативно надати правовий статус переміщеним особам та забезпечити доступ до основних соціально-економічних прав. Метою дослідження є аналіз правових засад функціонування механізму тимчасового захисту у праві Європейського Союзу та визначення його ролі у системі гарантування прав людини для громадян України, які були змушені залишити територію держави внаслідок воєнних дій. У статті здійснено аналіз наукових підходів до дослідження європейської міграційної політики, правового статусу переміщених осіб, а також особливостей функціонування системи міжнародно-правового захисту прав людини в умовах збройних конфліктів. У результаті дослідження встановлено, що механізм тимчасового захисту є важливим правовим інструментом оперативного реагування на ситуації масового переміщення населення та забезпечує доступ переміщених осіб до базових прав, зокрема права на проживання, працю, медичну допомогу, освіту та соціальний захист. Водночас виявлено низку проблемних аспектів практичної реалізації цього механізму, зокрема нерівномірність соціальних стандартів у різних державах-членах Європейського Союзу, складнощі інтеграції переміщених осіб у національні ринки праці, а також невизначеність довгострокових перспектив правового статусу осіб після завершення режиму тимчасового захисту. Наукова новизна дослідження полягає у комплексному аналізі механізму тимчасового захисту як сучасного інструменту забезпечення прав людини в умовах війни та у формулюванні пропозицій щодо вдосконалення правових механізмів співпраці між Україною та Європейським Союзом у сфері захисту прав громадян України за кордоном. Запропоновано напрями гармонізації національного законодавства України з правом ЄС, удосконалення механізмів моніторингу правового становища громадян України за кордоном, а також формування ефективної державної політики їхньої подальшої реінтеграції після завершення війни