Патологія серцево-судинної системи у собак (статистичні дані, діагностика, лікування, профілактика)

Abstract

Основними клінічними ознаками при ДКМП у собак були непереносимість фізичних навантажень (90 % собак), зменшення тривалості щоденних прогулянок (80 %), тахіпное при незначних навантаженнях (90 %), втрата маси тіла (60 %), в’ялість (70 %), гіпорексія (40 %), підвищена сонливість (50 %), кашель (70 %). Частота серцевих скорочень у собак, хворих на ДКМП, була на 21 % вищою і становила 159,7 ± 32,3 уд/хв порівняно з клінічно здоровими тваринами. Тривалість зубця Р у собак обох груп суттєво не відрізнялася і була майже однаковою – 0,09‒0,10 секунд. Спостерігалося двократне подовження шлуночкового комплексу QRS порівняно зі здоровими собаками. Ширина комплексу QRS відображає час деполяризації шлуночків. Також відзначалося подовження тривалості зубця Т у хворих собак до 0,16 ± 0,13 секунд проти 0,07 ± 0,009 секунд у клінічно здорових (р< 0,001). Електрокардіограма хворих на ДКМП собак характеризувалася зменшенням на 30,7 % висоти зубця Р, що свідчить про розвиток дистрофічних змін у серцевому м’язі. Зроблено висновок, що застосована схема лікування, яка включала ветмедин, енап, еуфілін і рибоксин, призводила до поступового покращення клінічного стану тварин, зменшення проявів задишки, швидкої втомлюваності, кашлю, а також до стабілізації деяких показників ЕКГ. Проте повного одужання тварин не досягалося. Отримані результати можуть бути використані у ветеринарній практиці та під час написання методичних рекомендацій.