Загальні принципи патофізіологічного обґрунтування психосоматичної патології у тварин

Abstract

Психосоматична патологія у тварин є міждисциплінарною проблемою, що поєднує аспекти патофізіології, ветеринарної патології, етології та імунології. У сучасних умовах інтенсивного тваринництва, урбанізації, зміни клімату та зростання антропогенного навантаження кількість факторів, здатних викликати хронічний психоемоційний стрес у тварин, суттєво зросла. Тривалий вплив таких стресорів призводить не лише до змін поведінки, але й до формування стійких морфологічних ушкоджень органів і тканин. Згідно з фундаментальними положеннями теорії стресу, біологічна відповідь організму має системний характер і охоплює нейроендокринні, імунні та метаболічні механізми (Moberg, 2000). Актуальність патофізіологічного обґрунтування психосоматичної патології полягає у необхід- ності морфологічного підтвердження тривалих поведінкових і емоційних розладів, що часто зали- шаються недооціненими в клінічній практиці. Центральна роль мозку у формуванні адаптаційних і дезадаптаційних реакцій визначає характер соматичних змін, які можуть набувати хронічного та прогресуючого перебігу (McEwen, 2007). Разом із тим, критичний аналіз сучасних уявлень про стрес підкреслює, що патологічні наслідки виникають за умов порушення регуляторного балансу та переходу адаптаційної реакції у стадію виснаження (Koolhaas et al., 2011).