Стронгіліди свійських коней: вплив антигельмінтного лікування на видовий склад та структуру паразитарної спільноти

Abstract

Стронгілідні нематоди є найпоширенішими паразитами коней у всьому світі; основним методом боротьби з ними є використання іноземних препаратів. Ми мали на меті оцінити зміни виду склад і структура стронгілідних угруповань у вітчизняних коней після двох десятиліть використання високоефективних антигельмінтиків. Дослідження проводилося на двох фермах в Україні, де майже до 2004 року антигельмінтичне лікування не проводилося, а проводились регулярні дегельмінтизації високоефективними антигельмінтиками протягом останніх 10–15 років. Зібрані стронгілідні нематоди після дегельмінтизації коней макроциклічними лактонними антигельмінтиками в 2004 (з 22 коней) і 2023 (з 17 коней). Загалом 18 999 були зібрані та ідентифіковані зразки стронгілід У 2004 році на конях було зібрано 21 вид стронгілід – шість видів Strongylinae і 15 – Cyathostominae. У 2023 році було зібрано лише 13 видів ціатостомінів. Подібність видовий склад стронгілід між фермами був вищим у 2023 р. (індекс Жаккара, J=0,66), ніж у 2004 р. (J=0,62). Подібність видовий склад між пробами помітно зменшився від 2004-2023 (J=0,43). Ми спостерігали, що рідкісні види з a поширеність <20% (C. elongatus, C. ultrajectinus, P. mettami, P. poculatum, C. bidentatus) зникли з громади протягом два десятиліття; поширеність фонових видів (C. labiatus, C. labratus, C. insigne) різко зменшилася. Більшість лише 10–12 поширені та рясні види ціатостоміну вижили регулярно дегельмінтизації високоефективними антигельмінтними засобами. Крім того, домінування одного виду, C. nassatus, різко зросло протягом два десятиліття (індекс Бергера-Паркера = 28,8 у 2004 році та 74,4 у 2023). Загальна структура спільноти стронгілід поступово перетворено з мультимодального на бімодальний (режим ядро–супутник) структура.