Ключові основи та концепції безпеки, їх вплив на функціонування публічних інститутів

Abstract

Досліджено природу, основні теоретичні аспект, походження та генезис поняття безпека. Виявлено, що безпека, це складне багатогранне соціальне явище, що має конкретно-іс- торичний характер і тісно пов'язане з усіма формами та напрямами взаємодії в системі природа – людина – суспільство і означає без неспокою, звільнення від тривоги, або мирної ситуації без жодних ризиків або погроз. З позицій теорії реалізму, лібералізму та конструк- тивізму цей термін може вживатися у трьох значеннях: традиційне значення – безпека як атрибут держави, відсутність військового конфлікту – військова безпека; безпека, що використовується в більш широкому розумінні, але все ще посилається безпосередньо на явища, що відбуваються в міжнародних відносинах, або безпосередньо чи опосередковано спричинені міждержавними відносинами; безпека як суспільне благо; безпека в універсаль- ному розумінні (одиниці та соціальної сутності) – безпека людини. Визначено широкий спектр загроз безпеці нашої держави, серед яких: посягання на суверенітет і територіальну цілісність, блокування руху нашої держави до повноправ- ного членства у ЄС та НАТО, ведення розвідувально-підривної діяльності спеціальних служб росії проти України, здійснення інформаційних спецоперацій, кібератаки, поши- рення тероризму, який ворог фінансує та підтримує. Доведена необхідність тісної співпраці між різними публічними інститутами, такими як правоохоронні органи, служби безпеки, органи місцевої влади та іншими, оскільки без- пека ‒ це постійний соціальний процес, в якому актори намагаються вдосконалити меха- нізми, що забезпечують їм стан безпеки. Ці інституції мають чітко усвідомлювати кон- цепції безпеки і організувати ефективну міжвідомчу взаємодію. Основою їх ефективної роботи є розуміння сутності безпеки, яке визначає політичну та адміністративну діяль- ність, впливає на прийняття рішень, забезпечує стабільність у державі, сприяє розвитку довіри між інститутами і громадянами