Потенціал використання теорії поколінь в управлінні проєктними командами

Abstract

В статті з позицій управління проєктними командами досліджено сутність та основні засади теорії поколінь В. Штрауса та Н. Хоува. Надано характеристику трактування авторами поняття «покоління» та розуміння ними розвитку історії країн як послідовності 80-90-річних циклів. Описано епохи в рамках цих циклів та відповідні їм архетипи поколінь. Показано, що сучасні дослідники для виділення поколінь використовують демографічний, соціально-економічний, технологічний, ціннісний та психологічний критерії. При цьому відсутня одностайність при виділенні часових меж окремих поколінь. Охарактеризовано історичні обставини, в яких формувались покоління бебі-бумерів, X, Y та Z. Досліджено ціннісні та поведінкові особливості представників цих поколінь. На підставі виконаного аналізу запропоновано узагальнене бачення покоління бебі-бумерів як передбачуваних консерваторів з найбільш стійкими запитами; покоління X – як професіоналів, орієнтованих на довгострокові трудові відносини; покоління Y (міленіалів) – як покоління мережі, не орієнтованого на тривалі трудові відносини; покоління Z (центеніалів) – як цифрового покоління постмодерну. Обґрунтовано доцільність використання підходу теорії поколінь для поліпшення комунікацій та покращення взаєморозуміння між членами команди різного віку, життєвого досвіду та ціннісних установок. Визначено професійні та комунікаційні навички поколінь (hard- і soft-skills) з погляду їх застосування при виконанні проєктних робіт. Ідентифіковано засоби ціннісної мотивації та розроблено пропозиції щодо поліпшення управління проєктними командами, до складу яких входять представники поколінь бебі-бумерів, X, міленіалів та центеніалів.